„Велика стратегія” росіян або чи функціонує демократія по-російськи?

Європейські видання звертаються в своїх коментрях до ситуації в Афганістані та пострадянських країнах Центральної Азії, які цими днями відвідує німецький міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр. Почнемо огляд однак статтею „Енергія – це влада“, в якій німецька газета Die Welt аналізує політичну й економічну стратегію Росії:

Росія переслідує таку собі „велику стратегію” для сьогодення й майбутнього, і ніхто не формулює її більш чітко й вимушено логічно, як президент Путін. Нафта, газ і трубопроводи для енергоносіїв - це її засоби. Нині енергія, як колись танки Червоної армії, є вирішальною валютою влади. (...) Утім, керівна російська еліта не задовольняється тим, щоб бути лише енергетичним супергравцем, як нещодавно заявив голова „Газпрому“ Міллер. Путін виправив його, оголосивши, що Росія має стати супердержавою із супертехнологіями. Придбання п“ятивідосткового пакету акцій європейського аерокосмічного концерну EADS – це лише початок. І слід чекати на продовження. Досі російська літакобудівна промисловість була налаштована лише на кількість, а не на якість. До того ж, ті літаки, які є сьогодні, вже дуже застаріли. Росії ж потрібні швидкі транспортні сполучення, щоб якось тримати в купі велитенську територію, -

пише газета Die Welt і перераховує інші промислові галузі Росії , включно з виробництвом озброєнь, які потребують або розвивають сучасні технології. Далі видання зазначає:

Однак спочатку президент Путін займається тим, щоб закріпити свою „владну вертикаль“ у державі та суспільстві й довести світові, що демократія по-російськи таки функціонує. Він опирається на активну соціальну політику й політику населення й не вдається до усіляких балачок. Незрозуміло тільки поки, як він збирається гарантувати дотримання своєї стратегії, коли закінчиться його термін перебування при владі. Нестабільність – це те, чого всі побоюються. Адже поки альтернативи Путіну не знайдено, а сам він поки відхиляє можливості третього президентського терміну. Такі обставини суперечать одна одній, -

аргументує видання Die Welt і вказує на таке:

Тим часом з берлінського МЗС чути фантастичні заяви про те, що Росію треба кудись долучити, що ця велетенська країна має кудись інтегруватися. Якщо оцінювати все за мірками „великої стратегії” московітів та їхнього поводження з владою, то всі ці плани схожі на дитячі ігри. Німеччині, як і Європейському союзу, терміново потрібна така політика стосовно Росії, яка б пройшла випробування холодною реальністю, - переконана берлінська газета Die Welt.

„Без плану, без успіху й безпорадні: Захід знову терпить поразки в Афганістані як у відбудові, так і в боротбі з наркобаронами й терористами“, - зазначає у своєму коментарі німецька газета Neue Osnabrücker Zeitung й далі нагадує:

Колись без перемоги цю країну залишили британські й радянські військові. НАТО тепер загрожує подібне. Дедалі більше афганців відвертаються від місії під проводом американців й долучаються до „Талібану“.В Афганістані немає прогресу, а спостерігається справжній регрес. Цю тенденцію практично неможливо зупинити, бо Захід намагається досягти максимального, створивши собі підґрунтя з радикальних помилок, і все ще вірить у те, що військова сила справді може влагодити кризу, - читаємо у виданні Neue Osnabrücker Zeitung.

Французька газета Le Figaro продовжує тему:

Британський генерал Девід Річардс рекомендував нову політику, яка б уможливила „завоювання сердець“ афганців. Інакше, казав він, існує небезпека, що більшість населення впродовж року стане на бік „Талібану“. Його не послухали. Посилення військового контингенту, звісно, необхідно, однак лише цим неможливо перемогти талібів. Військовим НАТО тільки тоді вдасться взяти ситуацію під контроль, коли населення пов“язуватиме саме з ними сподівання на краще майбутнє й на благоустрій. А до цього ще дуже далеко. Альянс уперше в своїй історії проводить місію за межами північно-атлантичної зони. І було б невиправним, якщо ця операція, яку починали за вигідних передумов, перетвориться на Mission Impossible, тобто нездійсненну місію, - пише французька Le Figaro.

Про турне глави німцького МЗС країнами Центральної Азії відгукується німецька газета Volksstimme:

Те, з чим цими днями знайомиться Штайнмаєр – це екстремальний розвиток держав на пострадянському просторі. Адже в Казахстані, Узбекистані, Туркменістані, Таджикістані й Киргизії правлять колишні комуністичні „шишки“, які зараз поводяться, як справжнісінькі хани. Держава будується навколо такого вождя, про права людини там навіть ніхто й не думає. Чи правильно чинять німецькі політики, вирушаючи з державним візитом до таких країн? Правильно, тільки якщо це не означає поклони, приміром, перед узбецьким президентом Каримовим, який минулого року намагався прикрити криваву розправу над демонстрантами в Андижані, назвавши все антитерористичними заходами. (...) Цей візит можна буде назвати вдалим лише, якщо Штайнмаєру вдасться встановити шпагат, в якому співпраці з людьми на кшталт Каримова можна було б протиставити більшу відкритість країн і дотримання елементарних прав людини в них, - вважає німецьке видання Volksstimme.

Огляд преси підготувала Леся Юрченко