Вибори в Німеччині: боротьба за виборців до останньої хвилини

Соціал-демократ Ґергард Шредер, представник “зелених” Йошка Фішер, голова християнських демократів Анґела Меркель, лідер лібералів Ґідо Вестервеллє – всі провідні німецькі політики цього разу вимушені вести боротьбу за кожний голос. Згідно з соціологічними опитуваннями, чверть виборців, а це десять мільйонів осіб, все ще не визначилася, якій партії віддати перевагу. Такого Німеччина ще не знала.

І це не єдина особливість ниншніх виборів до Бундестаґу. Адже йдеться про дострокове голосування, з ініціативою провести яке виступив канцлер Німеччини, соціал-демократ Ґергард Шредер. До такого кроку його підштовхнула низка нищівних поразок СДПН на виборах до земельних парламентів і особливо на травневих виборах у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, де соціал-демократи перебували при владі 39 років. Таким чином виборці продемонстрували своє невдоволення непопулярними реформами на ринку праці, до яких був змушений вдатися червоно-зелений уряд через рекордно високу кількість безробітних у країні. Нині в Німеччині нараховується майже п”ять мільйонів осіб без роботи. Пояснюючи свої наміри провести дострокові вибори, Ґергард Шредер заявив:

„План реформ, розрахований до 2010-го року, в черговий раз став, як здається, причиною голосування виборців проти моєї партії. Якщо ми хочемо продовжити реформи, а робити це потрібно, тоді необхідно заручитися підтримкою виборців.”

Нинішня передвиборна кампанія була короткою, але вкрай напруженою і інтенсивною. Як ліві, так і праві політики влаштували для громадян країни справжній інтенсивний курс з економіки та політології, пояснюючи їм необхідінсть проведення подальших реформ. Кандидат на посаду канцлера від СДПН Ґергард Шредер взяв участь у понад ста передвиборних мітингах, подолавши таким чином власний рекорд. Голова соціал-демократів Франц Мюнтеферінґ під час одного з виступів від перевтоми втратив свідомість. Лідеру християнських демократів Анґелі Меркель, яка після семи років перебування в опозиції тепер претендує на канцлерське крісло, довелося на одному зі своїх виступів цілу годину проголошувати промову під гучне непреривне свистіння своїх критиків. А Йошка Фішер під час одних з теледебатів навіть втратив голос.

Головне протистояння під час передвиборної боротьби, як і очікувалося, розгорнулося між Шредером та Меркель. Щоправда, на думку, оглядачів виступи лідера християнських демократів були менш емоційними, ніж її суперника. Найулюбленіша тема всіх промов Меркель – економічні проблеми країни:

“У нас щорічно 40 тисяч фірм заявляють про своє банкрутство. Нині ми маємо 40 мільярдів євро боргів. Але найгірше, і ви про це знаєте, - це п”ять мільйонів безробітних. Насправді їх ще більше. Крім того, не можна забувати про сотні тисяч тих, хто боїться найближчим часом втратити роботу.”

Обрана стратегія та акценти передвиборної кампанії принесли успіх Християнсько-демократичному союзу. Рейтинг ХДС різко пішов угору і утримувався на високому рівні, поки кандидат на посаду канцлера від консервативної опозиції не витягла, як вона гадала, свою козирну карту. Йдеться про фінансового експерта Пауля Кірхгофа. В разі перемоги християнських демократів він може обійняти посаду міністра фінансів в уряді Меркель. Кірхгоф запропонував кардинально реформувати податкову систему, запровадивщи єдиний для всіх податок і скасувавши всі податкові пільги, включаючи й пільги для тих, хто вимушений працювати в ночі та на вихідні. Виборцям такі пропозиції не прийшлися до смаку. Рейнтинг ХДС почав падати.

Шредер не уникав жодної можливості, аби не згадати про фінансового експерта ХДС. Про Кірхгофа Шредер говорив і в Бундестазі, і під час теледебатів, і на мітингах. На його думку, християнські демократи можуть розколоти країну:

“Згідно з їхніми планами, генеральний директор повинен стільки ж платити в державну скарбницю, як і прибиральниця, що наводить порядок у його офісі. Але ж це руйнує приецип солідарності. Ми не повинни допустити такого розвитку в Німеччині, і 18 вересня ми маємо запобігти цьому.”

Раптом соціальні теми стали чи не найголовнішими на мітингах. Шредер хоча ще й говорив під час своїх промов про реформи, але робив це вже не так часто. Відтепер головну увагу він зосередив на нагадуванні виборцям про соціальну справедливість та солідарність, наприклад, у системі охорони здоров”я:

“Надання необхідної медичної допомоги повинно залежати не від рівня особистих доходів, а тільки від серйозності захворювання. І це те, чим ми відрізняємося від інших.”

Під іншими Шредер мав на увазі передусім Християнсько-демократичний та Християнсько-соціальний союзи, а також Вільну демократичну партію. Тобто - тих, хто, на думку канцлера, виступає за створення суспільства, в якому виживає сильніший і де кожний бачить тільки свої власні інтереси, ігноруючи інтереси інших:

“Головне питання полягає в тому, хто зможе оновити країну з середини, щоб підштовхнути економічний розвиток, зберігши при цьому соціальні принципи.”

Все це брехня – твердять представники ХДС, ХСС та лібералів. “Я хочу, щоб у нас було солідарне, справедливе і вільне суспільство. І за ці принципи ми повинні боротися”, - сказала Меркель. Згодом почали лунати жорсткіші заяви. На думку консервативних партій, Шредер, як завжди, багато обіцяє, але потім нічого не виконує. Анґела Меркель:

“Нам вже набридло чути обіцянки, які потім не виконуються. Треба нарешті покласти край обману та махінаціям.”

Ґергард Шредер не примусив довго чекати на свою відповідь. Анґелі Меркель не вистачає хисту для того, аби правити Німеччиною - можна було почути від кандидата на посаду канцлера від соціал-демократів. Скориставшись своїм досить високим особистим рейтингом та рейтингом міністра закордонних справ Йошки Фішера Шредер спробував перевести передвиборну кампанію на особистості, безпосередньо запитавши виборців, кого вони власне хочуть мати як канцлера - його чи Анґелу Меркель, або як міністра зкордонних справ - лідера Вільної демократичної партії Ґідо Вестервеллє чи Йошку Фішера, якого поважають за кордоном і який довів свої дипломатичні здібності.

“Хто не тільки хоче, але й здатен представити Німеччину, як державу, що прагне по можливості мирним шляхом долати конфлікти на планеті та робити свій внесок у розв”язання проблем?”

На думку оглядачів, Шредер знову спобував представити себе, як канцлер, що прагне миру, водночас нагадуючи виборцям, що Меркель свого часу підтримала війну проти Іраку. Три роки тому такий розрахунок справді виправдався. Яка передвиборна стратегія виявиться найбільш ефективною цього разу продемонструють недільні вибори. Після вкрай гарячої передвиборної боротьби, яку довелося пережити Німеччині, нині ніхто не береться однозначно прогнозувати, яким буде наступний уряд країни. До речі, остаточні результати голосування стануть відомі не раніше другого жовтня: в одному з виборчих округів, а саме в Дрездені, голосування перенесли на два тижні в зв”язку з несподіваною смертю кандидата в депутати від Націонал-демократичної партії Німеччини.

Володимир Медяний