Вибори у Польщі: Качинському бракує хисту

Європейська преса коментує результати президентських виборів у Польщі, де перемогу здобув кандидат від націонал-консервативної партії “Право і справедливість” Лех Качинський. Датська газета POLITIKEN критично оцінює зовнішньополітичні перспективи майбутнього польського президента:

Перемога націонал-консерватора Леха Качинського на президентських виборах у Польщі є причиною для сліз як місцевих демократів, так і євпропейських. (...) З Качинським Польща поставатиме у світі як країна, котра шукає конфліктів. Націонал-консерватор налаштований відверто антиросійськи та антинімецьки. Внутрішня політика Польщі характеризуватиметься бюрократизмом та консервативністю. (...) З перемогою Качинського перевага консерваторів в уряді стане ще відчутнішою. (...) Боротьба між праволіберальним та націонал-консервативним майбутнім Польщі призвела до прикрого результату. Агресивному Качинському слід добряче вхопитися за поводи, щоб Польща взагалі змогла сформувати новий коаліційний уряд, - критикує POLITIKEN.

Схожої думки дотримується люксембурзька газета LUXEMBURGER WORT:

Для однієї з найбільших країн ЄС цей вибір навряд чи можна назвати вдалим. Навіть якщо обидва суперники й походять, на перший погляд, з одного політичного табору, Туск втілює ліберальну, орієнтовану на майбутнє та врівноважену політику. Натомість Качинський під час передвиборної кампанії вдавався до гасел, орієнтованих на минуле. У такий спосіб він зміг набрати голоси тих, хто через 15 років після подолання комунізму відчуває себе невдахами: пенсіонери, селяни, бюрократи з низькою зарплатнею, безробітні. Переможці ж - молодий, динамічний та освічений середній клас у великих містах - не вбачатимуть у Качинському свого репрезентанта, і справедливо. У зовнішній та внутрішній політиці Качинському бракує хисту, - констатує LUXEMBURGER WORT.

Угорська газета NEPSZABADSAG не схильна перебільшувати конфлікт, що, на думку деяких оглядачів, назріває в Польщі:

Конфлікт між новим польським президентом Лехом Качинським та його переможеним суперником Дональдом Туском видається незначним не лише тому, що партії цих двох чоловіків у майбутньому керуватимуть країною у спільній коаліції (...), але й тому, що новий глава польської держави в найкращому випадку є лише посередньо впливовим президентом. Окрім кількох моментів зовнішньої політики, він не має, практично, жодного вартого уваги впливу. Анахронічна мара російсько-німецького заколоту переслідуватиме Польщу й надалі і проявлятиметься в тому, що вона в кожному сумнівному випадку завжди хапатиметься за Сполучені Штати. Те, що німці та французи провадять егоїстичну поблажливу до Росії політику, відповідає дійсності. Але чи означає це, що захищатися від неї слід за межами ЄС? Чи не було б кращою альтернативою, якби Польща як член ЄС, і до того ж досить впливовий через велику територію, проштовхувала би в Євросоюзі спільну політику щодо Росії? Питання риторичне, - зауважує NEPSZABADSAG.

До іншої теми. Німецькі газети коментують вручення міжнародної премії миру німецької книготоргівлі турецькому письменникові Орхану Памуку. Газета LAUSITZER RUNDSCHAU з цього приводу пише:

Я вважаю себе всього лише романістом, котрий описує радощі та болі людей, сказав про себе учора на завершення Франкфуртського книжкового ярмарку Орхан Памук. Він зробив це настільки переконливо, що відразу ж став найвідомішим турецьким автором у Німеччині. Свої переконання він формулює так: як я не можу уявити собі Туреччину, котра не мріє про Європу, так само не вірю я в Європу, яка існуватиме без Туреччини. Це переконання Памука має слугувати меті мирного співіснування, до котрого прагне ЄС, набагато краще, аніж передвиборні гасла, забарвлені націоналістичними відтінками. Адже Памук є романістом, котрий знає, як політика впливає на радощі та болі людей, - наголошує LAUSITZER RUNDSCHAU.

Тему продовжує газета BADISCHE ZEITUNG:

Потрібно порадити турецькій дипломатії залучити до своїх лав Орхана Памука в ролі особливого посланника у справі переговорів про вступ до ЄС. Письменник, котрому учора було присуджено премію миру німецької книготоргівлі, дуже тонко та глибоко заторкнув гострі теми: з одного боку - про офіційну позицію Туреччини та про свою боротьбу за права людей, а з іншого – про бачення своєї країни в Європі та застереження перед сліпим націоналізмом з обох сторін (з неприхованою критикою також на адресу Анґели Меркель, яка не є прихильницею членства Туреччини в Євросоюзі), - читаємо в BADISCHE ZEITUNG.