Вибори у США: наддержава страждає від стресу
30 липня 2004 р.Спочатку про події в Бостоні, де завершився з”їзд американських демократів. Разом з номінацією Джона Керрі кандидатом на найвищу державну посаду президентська кампанія в США вступила в так звану ”гарячу” фазу, наголошують німецькі коментатори. Газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ пише:
”При всій готовності до близького політичного бою американський виборець також цінує почуття умиротворення. Він хоче мати президента, який би прагнув об”єднувати, а не розколювати націю. Буш, однак, поставив американців, як перед тим увесь світ, перед дилемою: ”Або ви з нами, або проти нас”. Це головний мотив його президентства. Але, керуючись таким принципом, у дуже важливому моменті він діє не по-американськи: він не поширює свій вплив на інших, а ізолює їх. Така ментальність Буша може означати для нього поразку на виборах. Тому гра, яку доводиться вести Джону Керрі, не така й складна. Стратегія вималювалася щонайпізніше минулого понеділка, коли екс-президенти Джіммі Картер та Білл Клінтон звернулися з палкими промовами до делегатів з”їзду: Керрі взагалі не потрібно піклуватися про негативний елемент під час передвиборної боротьби. Йому не треба поляризувати виборців – це за нього вже зробив Джордж Буш”, - вважає газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.
Газета ВЕСТФАЛЕНПОСТ також дотримується думки, що ”антибушівська хвиля котиться вже сама по собі і їй не потрібно ще якогось додаткового подуву вітру”. Водночас видання зауважує:
”Тепер Керрі має продемонструвати, як він уявляє собі майбутнє Сполучених Штатів та їхні відносини з рештою світу. (...) Якими є плани Керрі стосовно ринку праці, державних фінансів, освіти, соціальної сфери, довкілля? І як Америка на чолі з Дж. Ф. Керрі долатиме конфлікти в світі? Усі сподіваються почути відповіді на ці запитання. Однак і надалі ніхто не повинен сумніватися в тому, що й після перемоги Керрі США залишатимуться наддержавою – хоча їхній тон, можливо, буде менш арогантним, і з рештою світу вони поводитимуться не так грубо та нерозумно”, - прогнозує ВЕСТФАЛЕНПОСТ.
Газета НОРДБАЙЕРІШЕ КУРІР пише:
”Наддержава страждає від стресу. Ще зовсім недавно вона не мала конкурентів. Тепер Америці доводиться рахуватися з тим, що інші можуть перешкодити їй відігравати екслюзивну роль. Холоднокровно і впевнено до світового лідерства прямують китайці. Європейський союз хоче бути найсильнішим регіоном на планеті в економічному плані. Хто б не став новим президентом США, якихось кардинальних змін чекати не слід. У той час, як в економіці відбувається процес глобалізації, чимало політиків намагаються шкодити одне одному. У цьому є ризик виникнення нових конфліктів в усьому світі, - аналізує газета НОРДБАЙЕРІШЕ КУРІР.
У той час, як американські демократи не мали особливих проблем із затвердженням свого кандидата на посаду президента, Німецькій федерації футболу ніяк не вдається підшукати кандидатів, які б могли взяти на себе відповідальність за національну збірну. Газета ВЕСТДОЙЧЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ пише:
”Найбільший у світі спортивний союз грузне у все нових і нових проблемах. При цьому здавалося, що вже все вдалося розв”язати: Юрґен Клінсманн – головний тренер, Гольґер Осік – тренер-асистент, Олівер Біргофф – менеджер. Як раптом, Голґер Осік, подякувавши, чемно відмовився від зробленої йому пропозиції. Причому спочатку він продемонстрував інтерес до того, щоб увійти в тренерський колектив національної збірної. Такий поворот можна розцінити як удар по Клінсману та ляпас Німецькій федерації футболу, а, можливо, навіть і як вияв недовіри національній збірній, яка після чемпіонату Європи з футболу втратила останній кредит. Для неї не можна знайти навіть тренера-асистента. І тут не допомагають ані гроші, ані гарні слова, - коментує газета ВЕСТДОЙЧЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ.
Газета ОФФЕНБАХ-ПОСТ зауважує не без сарказму:
”Будь-яка команда з вищої ліги може значно професійніше організувати пошук тренера, ніж це зробив найбільший у світі спортивний союз. Але чи не є цей хаос типовим для всієї країни, яка потребує реформи на всіх рівнях, але просто не в стані їх втілити? Чому раптом це може вдатися Німецькій федерації футболу, яка нараховує шість мільйонів членів? – запитує газета ОФФЕНБАХ-ПОСТ.