Вирок Саддаму і ситуація в Іраку

Німецькі газети ведуть дискусії навколо вироку колишньому іракському диктатору Саддаму Хусейну. Так газета ОФФЕНБУРҐЕР ТАҐЕСБЛАТ пише:

"Смертна кара для Саддама Хусейна стала б поганим сигналом. Навіть тоді, якщо його судитимуть у Іраку. США мали намір впровадити в Іраку демократичні засади. Але демократія передбачає і поважання прав людини. А смертна кара не стикується з поняттям прав людини, навіть якщо для США та їхнього президента це звична справа. Хусейн, який висітиме на шибениці, завдасть значної шкоди процесу демократизації".

Газета АХЕНЕР НАХРІХТЕН продовжує тему:

"Аргументація є простою і видається очевидною: він - убивця, кривавий кат. Тому він заслуговує тільки однієї кари - на смерть. Але як би важко таке рішення не давалося: Саддама Хусейна не можна стратити. Йдеться про простий принцип: смертна кара є межею між цивілізованим суспільством та варварством. Ніхто не має права вбивати. Відмова від смертної кари може символізувати зміну епох для Іраку. Це був би сигнал для початку нової культури співжиття, яка ґрунтується не на помсті, а на правопорядку".

Газета ПФОРЦГАЙМЕР ЦАЙТУНҐ так коментує ситуацію в Іраку:

"Ірак залишається пороховою бочкою. Безліч людей змушені будуть втратити там своє життя лише тому, що уряд США не зміг перед вторгненням до Іраку спланувати свої дії на період після завершення війни. Джордж Буш ще проклинатиме той день, коли його солдати витягнули із схрону занедбаного Саддама Хусейна, оскільки після захоплення тирана, у якому президент США вбачає уособлення зла, Буш не зможе знайти виправдань за провал в Іраку, який йому загрожує".

Газета ВЕЛЬТ коментує умови можливого скасування боргів Іраку Німеччиною та Францією, які були і залишаються противниками війни в цій країні:

"Своїм рішенням скасувати борги новому уряду в Іраку офіційний Берлін робить важливий крок уперед. Зрештою, в Іраку лежить ключ до поліпшення німецько-американських відносин. Він був би потрібен і президенту Бушу. Хоча зрозуміло, що Вашингтон - після усіх суперечок минулих місяців - не може просто так дати німцям та французам підряди на відбудову в Іраку. Якщо ж тверезіше поглянути на речі, то Сполученим Штатам варто було б пересилити себе, аби схилити обидвох противників війни до активної участі у відбудові Іраку. Підряди для економіки цих країн могли б полегшити цей процес. І після арешту Саддама Хусейна США залежать від допомоги міжнародного загалу. Ця допомога може здебільшого надійти лишень з Європи. Але вона передбачає крок назустріч, який Америка повинна зробити. Якщо її президенту вдастся інтенсивніше анґажувати Берлін та Париж, то це полегшить відбудову Іраку. Це відповідало б і інтересам німецького уряду. Адже він теж не хоче, щоб відбудова в Іраку йшла черепашачими темпами".

До іншої теми. Німецькі гезети продовжують аналізувати причини та наслідки провалу саміту Європейського союзу в Брюсселі. Так ЛАУЗІТЦЕР РУНДШАУ пише:

«Для Жака Ширака розширення Євросоюзу - радше скалка в оці. Він більше мріє про перетворення німецько-французького альянсу на ядро Європи. Майбутні члени ЄС із Сходу не вписуються в його концепцію. А що ж Ґергард Шредер? Він теж сидить поруч із Шираком в омріяному французьким політиком човні і рухається в напрямку маленького союзу. Отож, Ширак був не надто зацікавлений в успіху брюссельського саміту. Добре, що провину можна було звалити на когось іншого. Польща та Іспанія, які виступили проти Конституції Європейського союзу, стали найлегшими жертвами».

І на завершення - цитата з газети ГАНДЕЛЬСБЛАТ:

«Якщо члени уряду у Варшаві твердять, що Польща не відступить від своїх прав, то це означає тільки одне: вони ще мусять зрозуміти, що Євросоюз вже 56 років функціонує лише завдяки тому, що його члени відмовляються від своїх національних прав. І це посилює їхню позицію на міжнародній арені. Іспанія має багато інших проблем, аніж клопоти про Європу: консервативний прем»єр-міністр Азнар переймається конституційним порядком держави, оскільки баски та каталонці виступають проти політики уряду. Конфлікти в ЄС стали такими гострими ще й тому, що Німеччина та Франція частково порушили критерії пакту фінансової стабільності, а Єврокомісії потрібен президент, який виконуватиме свої обов»язки».

Огляд німецької преси підготувала Маріанна Кавка.