Відкрито ще одну криваву главу ліванської трагедії

Центральною темою в коментарях європейської преси є ситуація на Близькому Сході після вбивства ліванського політика, міністра промисловості Лівану П’єра Жемаєля. Британська газета The Independent переконана:

Не може бути сумнівів, що вбивство людини, яка була не просто членом ліванського уряду, але ще й християнським лідером країни, мало на меті якнайгірше нашкодити Лівану. Є привід висловити побоювання, що цим убивством було відкрито ще одну криваву главу ліванської трагедії (...) Хто б не видав наказ скоїти цей злочин, йому було точно відомо, де Ліван є найбільш вразливим. Також можна собі уявити, що замовники намагаються досягти нового устрою в регіоні. Нам же залишається тільки сподіватися, що ці сили не зможуть реалізувати свої нігілістичні намагання, - пише видання The Independent, що виходить у Лондоні.

Швейцарська газета Tages-Anzeiger дотримується схожої думки і зазначає:

Постає лише питання, коли буде досягнуто ту межу, коли хитка конструкція з 18 різних конфесійних спільнот у Лівані не витримає натиску й країна знову порине в громадянську війну. Війна “Хезболли” з Ізраїлем цього літа вже достатньо розхитала нетривкий владний ланцюг. І шиїтські бойовики вийшли навіть зміцнілими з цього конфлікту. Водночас політичний істеблішмент – християни, суніти й друзи – втратили свій вплив,

нагадує Tages-Anzeiger і веде далі:

Якщо боротьба за владу переміститься на вулиці, то не виключено, що гарячі голови по обидва боки барикад знову візьмуть до рук зброю. І знову почне обертатися спіраль насильства, як це вже було 1975 року. З огляду на нинішню ситуацію, вбивство П’єра Жемаєля було вже її першим обертом. Хочеться сподіватися, що це припущення є хибним, і здоровий глузд у Лівані візьме гору - попри історичний досвід цієї країни, - наголошує газета Tages-Anzeiger з Женеви.

До іншої теми. Напередодні самміту Росія-ЄС, що має пройти в Гельсінкі 24 листопада, німецька Frankfurter Allgemeine Zeitung вмістила статтю російського президента Володимира Путіна “Нові можливості для всіх європейців”. У ній російський лідер вказує, що Росія не прагне вступу до ЄС, але є природною складовою “європейської родини”. Він, зокрема, підкреслює:

За останні роки Європейський союз і Росія стали важливими партнерами в політиці та економіці. При цьому ми залишаємося вірними такому принципу: Така співпраця не повинна штучно протиставлятися відносинам з іншими країнами й регіонами. Я переконаний, що такий підхід відповідає загальними інтересам, зокрема інтересам Європейського союзу.

Володимир Путін вказує у свої й статті у Frankfurter Allgemeine Zeitung також на негативні моменти, пов’язані з партнерством Росія-ЄС:

Той, хто говорить про небезпеку залежності від Росії, розглядає відносини між Росією та Європейським союзом за спрощеною чорно-білою схемою й намагається підігнати їх під застарілу модель “друг-ворог”. Такі кліше дуже далекі від реальності. Але оскільки вони все ще є у політичному обігу – як в думках, так і на практиці, - то це може призвести до виникнення нових ліній поділу в Європі. Я ж цілком переконаний, що ми не повинні бути розділені минулим, - читаємо в статті Володимира Путіна у німецькій Frankfurter Allgemeine Zeitung.

Австрійська газета Der Standard закликає тим часом до більшої обережності у відносинах з Росією:

Критика з боку ЄС на адресу російського намагання досягти панівного становища в багатьох галузях є легітимною і необхідною. Але не слід забувати, що більшість росіян ставляться до неї скептично. Заходу в Росії не дуже вірять, не в останню чергу через те, що в 90-х він підтримував ті політичні еліти, які з точки зору населення несли відповідальність за економічні негаразди, корупцію та закулісні політичні інтриги. (...) Тому політика ЄС щодо Росії має бути позбавлена ілюзій, але наповнена відповідальною критикою. Обурення з боку ЄС поведінкою Росії спрямовані часто-густо на задоволення власних потреб і не змінять нічого в російській дійсності. Не матимуть вони й впливу на ціни, за якими доведеться купувати енергоносії населенню в ЄС, - пише Der Standard.

Норвезька газета Aftenposten висловлює припущення, що Росію незабаром приймуть до Світової організації торгівлі й коментує:

Якщо так станеться, то це матиме позитивні наслідки для багатьох країн, і не в останню чергу для їхнього експорту. Росія регулярно й безцеремонно використовувала торгівлю як засіб політичного тиску. Діставши членство в СОТ, Москві доведеться зрозуміти, що і для неї існують правила міжнародної вільної торгівлі, яких треба дотримуватися. Росії вдасться поліпшити свій вихід на нові ринки, але їй доведеться й повчитися поводитися, як інші, нікого не дискримінуючи. Це буде великою перевагою для всіх, - переконана норвезька газета Aftenposten.