Спадкоємець - держава

Кількість літніх людей у Німеччині без родичів постійно зростає. Якщо після смерті людини суди не можуть виявити спадкоємця, весь масив спадщини лягає на державу. Вона, так би мовити, є «примусовим спадкоємцем», тому що часто доводиться мати справу з нерухомістю, яку важко продати. Такі спадки опиняються під патронатом керівництва місцевої влади. Часом в них виявляються «перлини», як-от спадок в розмірі 1,2 мільйона євро, дача в Іспанії або квартира у Франції.

Факт залишається фактом: німецьке населення стає дедалі старішим. Багато людей похилого віку після смерті чоловіка або дружини продовжують жити самотньо. Крім того, зростає кількість тих, у кого немає дітей або інших близьких рідних. Загалом по Німеччині щорічно вмирають 170 тисяч самотніх людей. У цих випадках міста та громади мусять подбати про похорон та інші формальності. І про можливу спадщину. Зрештою, не кожен самотній німець вмирає без копійчини за душею. Якщо після оплати похорону залишається майно, воно переходить державі.

Спадкоємець за посадою

За врегулювання питання спадщини відповідає суд за місцем проживання померлого. Якщо унаслідок обширних розслідувань з'ясувалося, що немає жодного визначеного заповітом спадкоємця або близького родича, тоді Томас Пепергове отримує судову повістку, що він знову отримав спадщину. Не особисто, а в силу своєї посади. Урядовий радник Пепергове – остання інстанція з таких питань у районі Арнсберґ федеральної землі Північний Рейн-Вестфалія: „Як правило, ми отримуємо речі, на які не претендують жодні спадкоємці. Але часто бувають випадки, коли спадкоємці знали, що у спадку є заборгованість і відмовилися від нього.“

Байдуже, який спадок опиняється на його письмовому столі, Томас Пепергове не в праві його відхилити. З деяким песимізмом чиновник констатує: „На жаль, ні. Як то кажуть: є норма закону, яка зобов'язує державу, якщо немає жодних спадкоємців, приймати примусовий спадок.“

Не кожен спадок - на вагу золота

Здебільшого мова йде про земельні ділянки, які держава не може продати, пояснює урядовий радник Пепергове: „У нас були, наприклад, складські приміщення в напівзруйнованому стані, післяпожежні розвалини. Такі речі, за якими частково стоять справді людські долі.“

Спадщина, яку він та його співробітники не хочуть довго мати на своєму балансі. Адже управління нею коштує грошей. Грошей платників податків. „Йдеться про те, щоб не ділянкам землі, котрі є, не стояти безгосподарно. Хтось має доглядати їх, щоб від них не виходило небезпеки“,- каже Пепергове. Наприклад, держава мусить реагувати, якщо там прорве водопровід. Або поставити довкола такого об'єкту загорожу, для запобігання нещасним випадкам внаслідок падіння снігу взимку.

Навіть якщо земельна ділянка розташована у іншому регіоні, скажімо у Баварії. В Томаса Пепергове та його команди багато роботи, тим більше що частка неліквідної нерухомості – так званого «нерухомого сміття» - останніми роками подвоїлась.

Міжнародні проблеми спадщини

Поряд з багатьма проблемами спадщини, трапляються в чиновників і грандіозні випадки везіння: „Цього року нам пощастило отримати в спадщину 1,2 мільйона євро, і справді не знайшлося жодного спадкоємця, хоча два роки проводився інтенсивний пошук.“ Управлінню „фіскальної спадщини“ в районній адміністрації Арнсберґа роботи вистачає. Якщо 2001 року потрібно було врегулювати питання з 96 спадками померлих одинаків, то в 2011 році було вже 246 таких справ. Тенденція – до зростання, каже Томас Пепергове.

Звичайно, і привід для втіхи є, продовжує Пепергове. Адже не все, що залишають у спадщину, є «сміттям». „Трапляються і родзинки. Наприклад, дачі в Іспанії, квартири у Франції, яхта з ліжком у Португалії". Деякі з німецьких громадян останнім часом на схилі років вирушають в південні краї. Для державного упорядник спадщиною Пепергове це означає зрештою більше роботи. Тому що: „Питання в тому, яке право спадщини застосовувати. Сьогодні ми консультуємося з німецьким посольством у Лісабоні та мусимо зачекати, як вирішиться це питання.“

Дірки в бюджетах німецьких федеральних земель спадщиною померлих громадян не закрити. Однак, наприклад, в районі Арнберґ 2011 рік надходження від спадщини перевищило витрати з її обслуговування на цілих 900 тисяч євро.