Візові перепони для європейців

Патріша Ансальді планувала поїхати із чоловіком та двома дітьми до сестри, що мешкає у Канаді, принагідно зазирнути і до туристичних принад Сполучених Штатів. Але виявилося, що тепер їм потрібно відкривати візу.

“Ми вирішили не писати заяви на отримання віз до США. Оскільки потрібно було їхати до Парижа, з’явитися у посольстві особисто, заплатити 95 євро – це дуже багато. Потрібно було тоді брати на роботі вихідний. Тож в нас опустилися руки. “

Раніше більшості Європейців не потрібно було оформлювати візу до США, якщо вони хотіли залишатися в Америці не більше 90 днів. Тепер тим, в кого є звичайний закордонний паспорт, а не надсучасний із біометричними даними, потрібно отримувати дозвіл на в’їзд.

“Багато хто думає, що цього вимагають Сполучені Штати. Насправді ж це вимога країн, що входять до шенгенської зони. Тепер ми разом виступаємо за те, щоб подорожування було більш безпечним. Кільки тижнів тому ми отримали тривожну звістку про чергову спробу терористів в аеропорту. Тож усе це – питання безпеки”.

Говорить консул Сполучених штатів Дональд Велз.

Починаючи з серпня 2008 року усі громадяни держав ЄС будуть зобов’язані мати паспорти із біометричною інформацією. Їхні особисті дані разом із фотографією збережуть на чіпі вмонтованому у обкладинку паспорту. Втім, такі заходи безпеки не є гарантією того, що такий паспорт не вдасться підробити. Нещодавно німецький хакер довів, що інформацію з чіпу можна легко скопіювати. В Європейський комісії, щоправда, говорять, що приводів для занепокоєння немає:

“Навіть якщо вам вдасться скопіювати чіп, ви не зможете змінити інформацію, що там записана. Приміром – це мій паспорт, ви робити копію даних на чіп. Але коли ви з цим підробленим паспортом приходите на прикордонний контроль, поліцейські зчитають чіп за допомогою спеціально пристрою, в них на екрані з’явиться моє обличчя, яке вони порівняють з вашим, оскільки саме ви стоятимете перед віконечком. Тож таким чином в ніколи не потрапите на інший бік, оскільки вам просто не дозволять пройти.”

Від серпня 2008 європейці проблем із американськими візами вже не матимуть, на відміну від громадян інших країн. Рада Європейської науки протестує проти того, що візи до США дуже часто не можуть отримати мешканці держав - не членів ЄС. Президенту Ради – громадянину Індії було відмовлено у візі не зважаючи на те, що він вчився у Сполучених штатах і певний час там викладав. Пізніше посольство США вибачилося і дозволило в’їзд, але науковець відмовився від подорожі. Кардатж Сміт – співробітник Ради зазначає, що подібні непорозуміння відбувалися із багатьма вченими.

“Все це спрямовано проти певних країн чи громадян цих країн. Або ж проти людей, що сповідують певну релігію. Навіть якщо про це не заявляють голосно. Це видно по тих законодавчих актах, що було ухвалено.”

Говорить Кардатж Сміт і зазначає, що таким чином Сполучені Штати можуть самі себе ізолювати:

“Все це має і негативний ефект. Через побоювання того, що якийсь один терорист може потрапити до країни, вони виключають не цього терориста, а багато інших людей, які взагалі то роблять багато добрих справ. Потрібний баланс між національною безпекою та свободою обміну. Нині ж цю рівновагу істотно порушено і немає жодних доказів, що життя в США стало безпечнішим.”

Проблеми з’явилися не лише в роботі науковців, а й митців. Балет Ліонської опери раніше дуже часто подорожував до США і давав там концерти. Нині ж графік гастролей доводиться перекроювати. Адже танцівникам потрібна віза. Кожний з тридцяти членів трупи має пройти співбесіду. Окрім цього їхні данні мають перевірити, а це не завжди проходить без проблем. Балет Ліонської опери - багатонаціональний колектив, де окрім французів є ще поляки, корейці, бразильці та кубинці. Йоргос Лукос – директор балету говорить, працювати нині стало складніше.

“Очевидно, що нині існує набагато більше проблем ніж раніше. І всім зрозуміло, чому. Якщо у нас виникають додаткові витрати, пов’язані з отриманням віз, ми включаємо їх до нашого бюджету. Це не зупинить нас – ми будемо і надалі давати концерти. Я думаю, що дії певних політиків для нас набагато менше значать, аніж відносини з їхньою країною та з публікою. Оскільки, людям, з якими ми спілкуємося у США, ми не розповідаємо про візи. Ми говоримо про програму, яку ми привезли цього разу, або ж про наші творчі плани. Політика змінюється, а стосунки між людьми – ні.”

Для Йоргоса Лукоса стосунки між людьми є занадто великою цінністю, щоб ризикувати нею лише тому, що бюрократії побільшало.

Тетяна Карпенко