В очікуванні нової „Катрини”

„Мене звати Рокі Векарелла. Мені 41 рік і я живу в передмісті Нового Орлеана Сент Бернар. Ураган „Катрина” знищив наш район. Хвиля у сім метрів заввишки затопила все. Ми з сином чотири години трималися за троса, а потім змогли виплисти. З нашого селища евакуювали загалом 67 тисяч людей. Я втратив все окрім одежі, що була на мені”.

Рокі Векарела минулого тижня їздив до Вашингтона, де зустрівся з президентом США Джорджем Бушем і просив його не забувати про жертв „Катрини”. Торік після катастрофи Буш пообіцяв швидку й небюрократичну допомогу. На папері він обіцянки дотримався. Ось фрагмент з виступу хазяїна Білого дому минулого понеділка:

„Для допомоги у відбудові спочатку потрібні гроші. Ми надали понад 110 мільярдів доларів. Більша частина цих грошей надійшла до людей, які втратили через ураган дах над головою. Гроші витрачалися на плату за нове житло, відновлення інфраструктури та прибирання уламків”.

І все ж таки велика частина грошей ще не надійшла до потерпілих. Чимало з них досі чекають на якусь компенсацію, в першу чергу у штаті Луїзіана, в якому розташовано Новий Орлеан. У сусідньому штаті Міссісіпі, що теж сильно постраждав від „Катрини”, наслідки катастрофи ліквідовано на 98 відсотків, а в Луїзіані досі то тут, то там видно сліди руйнувань.

Вагончиків на всіх не вистачило

Через рік після найбільшої природної катастрофи в історії США 50 тисяч людей з Нового Орлеана досі живуть у тимчасових помешканнях – пересувних вагончиках. Родини з двома дітьми нерідко змушені жити на площі в 15 квадратних метрів. А ще 9 тисяч осіб не мають і такого житла, бо на всіх не вистачило вагончиків.

У районі Лоуер Найнс Уорд, де після прориву дамби в Новий Орлеан хлинула семиметрова хвиля води, досі не прибрано уламки будинків. У цьому районі, де традиційно живуть темношкірі американці, про відбудову ще не чули, на відміну від фінансового центру міста. Люди досі чекають, чи заплатить їм гроші держава чи страхова компанія.

Власті не змогли врятувати людей

Спочатку думали взагалі не забудовувати цей район по-новому. Але тепер вирішили, що мешканці мають самі вирішувати, де їм жити. Через рік після трагедії люди й досі обурюються нездатністю федеральних установ допомогти. Говорить член міськради Нового Орлеана Олівер Томас:

„Ми найбільше розчаровані тим, що вони виявилися не в змозі врятувати наші життя. Якщо забути про ураган, то постає питання, чому люди повинні були вмирати, сидячі на дахах своїх будинків, чому вони мали гинути в воді, від голоду й спраги. Незалежно від урагану, треба було бути підготованим до того, щоб рятувати людські життя”.

Відомо, що чимало з загалом 1600 жертв „Катрини” загинули вже після власне урагану. 700 людей досі вважаються пропалими без вісти. Затоплення Нового Орлеана стало результатом прориву дамб, за які несе відповідальність армія та федеральний уряд Сполучених Штатів.

Запізна реакція Вашингтона

Але у Вашингтоні міністр з питань внутрішньої безпеки країни Майкл Чертофф і через 130 годин після прориву дамби сказав, що не очікував такого розвитку подій. А дарма, кажуть журналісти Крістофер Купер та Роберт Блок у їхній книжці „Катастрофа”. Говорить Роберт Блок:

„Необхідна інформація не надійшла до міністра не через проблеми в Новому Орлеані, а загубилася в коридорах влади у Вашингтоні. І навіть через рік, коли в Америці почався новий сезон ураганів, немає ознак того, що висновки зроблено і ця проблема перестала існувати”.

До „Катрини” в Новому Орлеані було 460 тисяч жителів. Зараз їх там залишилося менше половини. Хто переїхав до інших районів чи штатів, не поспішає повертатися назад, бо знає: наступний ураган не за горами.