Гельголанд: 125 років у складі Німеччини

Біля головного однойменного острова знаходиться невеличка "дюна". Аж до часу шторму 1721 року, коли на острів налетіли величезні хвилі-буруни, дві частини острова поєднував природній вал. Сьогодні їх розподіляє протока. За правилами, Гельголанд, власне, не острів у відкритому морі: він хоч і знаходиться географічно у "відкритому морі", та проте на так званому шельфі.

Фризькі скелі взамін на колоніальні амбіції: У договорі "Гальголанд-Занзібар" зазначалося, що Гельголанд, який на той час належав Великобританії, відійде до кайзерівської Німеччини, а Німеччина, натомість, відмовиться від будь-яких претензій щодо острова Занзібар в Індійському океані. Для обміну прапорами кайзер Вільгельм ІІ особисто прибув на Гельголанд.

Після Першої світової війни у 1920-тих роках Гельголанд пережив розквіт туризму. Але вже з середини 30-их років націонал-соціалісти розпочали посилену ремілітаризацію острова. Йшла розбудова порту, наявні на той час бункери й тунелі ремонтували та розширювали. Залишки тих споруд можна побачити і по сьогодні.

Після того як британці розбомбили острів під час Другої світової війни та, зрештою, знову взяли його під свій контроль, мешканці острова змушені були перебратися на континент. 1947 року Великобританія вирішила підірвати усі військові об’єкти острова разом з наявними у них боєприпасами: Операція "Великий вибух" увійшла в підручники історії як найпотужніший неядерний вибух.

Побоювання, що "Великий вибух" спровадить Гельголанд під воду, не справдилися. Хоч британці після закінчення війни використовували острів для подальших навчань з бомбометання, він і по сьогодні височіє 61 метр над Північним морем. 1950 року двоє німецьких студентів вчинили скандал - пробралися на острів і встановали німецький прапор.

1 травня 1952 року Гельголанд і справді знову відійшов до Німеччини. Утім, за островом лишили привілеї, які він мав з британських часів. Там і донині можна купувати й продавати без сплати податків та митних зборів. А з 1962 року Гельголанд вважається ще й курортом у Північному морі. Сюди приїздять насамперед через чисте від алергенів повітря. А ще - щоб придбати цигарок.

У "крабових будках" (Hummerbuden) раніше рибалки залишали свої сіті та спорядження. А сьогодні строкаті будиночки служать насамперед для багатьох туристів мальовничим фотомотивом. Утім, багато-хто приїздить на Гельголанд лише на кілька годин. А коли опівдні прибувають кораблі з туристами, на три години населення острова подвоюється. Але надвечір спокій знову повертається на острів.

Одним з найважливіших атракціонів острова вважається "Довга Анна". Скеля у 48 метрів височіє над Північним морем. Червонуватий піщаник, з якого складається практично ввесь острів, став місцем помешкання величезної кількості перелітних птахів. Тут можна спостерігати понад 350 видів птахів.

На піщаному острівку "Дюна", що знаходиться поруч, юрмляться інші мешканці острова: сотні моржів та тюленів. Оскільки полювання на них заборонено з 70-тих років ХХ століття, то вони не виказують особливого страху перед людиною. З метою захисту тварин та з міркувань власної безпеки, до них, проте, можна наближатися максимум на 30 метрів.

Гельголанд є нині центральною базою для експлуатації вітрових електростанцій на шельфі, які не видно з самого острова. Одна з компаній-власниць станцій винаймає навіть єдиний на острові фешенебельний готель для своїх працівників - цілком і на десять років. Часто у бік комплексів вітрової енергетики з шумом вирушають гелікоптери. Чимало мешканців острова не раді змінам.