Данське законодавство: непростий шлях до подружнього щастя

Пальми і замріяні обличчя. Петер і Яне Вагенер показують свої фотографії з Філіппін. Там німецький кухар і філіппінська продавщиця вперше побачили один-одного, там почалося їхнє кохання.

«Друзі познайомили мене з ним, все сталося так просто», - каже Яне і кладе голову на плече Петера. Сором’язлива 28-річна філіппінка досі майже не говорить англійською. Вона народилася і виросла на одному з островів, розташованому дуже далеко від Маніли. Вона жила у хижі, не знаючи майже ніяких благ цивілізації, без гарячого душу або електричної плити. Молодята одружилися два роки тому.

Петер, котрому вже за 50, мешкає у Данії більше двадцяти років. Звісно, він захотів забрати до себе свою дружину. Але на заваді закоханим стали бюрократичні приписи:

«Данці сказали, якщо ти хочеш, щоб твоя дружина жила в Данії, вона має спершу пожити в якійсь іншій країні ЄС», - розповідає Петер.

Яне не отримала право на тривале перебування в Данії, хоча таке рішення суперечить чинним правилам і нормам ЄС. Те, що чоловік філіппінки є жителем Європейського союзу, нікого не цікавило. Однак Петер не збирався здаватися: «Я написав омбудсмену, безпосередньо міністру з питань інтеграції. Відповіді не отримав. Я зробив все, що, власне, міг зробити».

Омбудсмен, до речі, офіційно піддав критиці міграційну політику уряду Данії, але Петеру це не допомогло. Тоді він звернувся за підтримкою до організації «Поружжя без кордонів», яка займається подібними випадками.

Пояснює Девід Хопман – один зі співробітників цієї організації: «Тут ідеться про те, що у певних випадках, мають застосовуватися загальні норми ЄС, хоча це стосується і громадян Данії, одружених з іноземцями. Питтання лише в тому, коли можна застосовувати правову базу ЄС».

У той час, як ЄС лібералізує законодавчі приписи, Данія ускладнює правила для іммігрантів, тому що урядова коаліція залежить від підтримки правих популістів, каже Хопман і наводить промовистий приклад:

«Кілька років тому був випадок, коли тодішній міністр з питань інтеграції наголошував: якщо вам відмовили у проханні на возз’єднання родини, тоді хтось один з подружжя може спочатку приїхати сюди за програмою по догляду за дітьми Au-pair або відвідувати тут так звану народну вищу школу, і водночас краще знайомитися з країною».

На перший погляд, такий підхід видається досить таки ліберальним, однак насправді все виглядає справжнім свавіллям. Кому не дозволяють в’їзд до країни, тому навряд чи дадуть дозвіл на догляд за дітьми, зауважує Хопман.

Данія нині, в будь-якому разі, після висновку Європейського суду у Люксембурзі, опинилася під пресом. Однак Хопман переконаний, країна буде так довго розробляти законодавчі зміни, що ще довго в’їзд для тих, хто не є громадянами ЄС, буде складним.

Петер і Яне вже значно просунулися на шляху до свого щастя. Дружина вже має дозвіл на проживання, оформила медичну страховку і може працювати та вчити мову. Однак Петер тепер має намір оскаржувати дії держави за всі їхні поневіряння. Для німця в Данії - це справа принципу. (нн)