Десять найгучніших злочинів у царині мистецтва

Коштовні шедеври Да Вінчі, Рембрандта, Ван Гога, Моне були викрадені з музеїв та приватних колекцій світу. Експерти припускають, що картини могли осісти в колекціях новітніх багатіїв країн колишнього Радянського Союзу.

Першим в списку ФБР названо розкрадання 10 тисяч експонатів з музеїв Іраку. На початку війни у березні 2003 року музеї та історичні пам’ятки цієї країни зазнали брутального пограбування, в результаті зникли безцінні експонати. За даними ФБР, деякі з них, зокрема з Національного музею в Багдаді, вдалося повернути. Але майже 10 тисяч унікальних предметів мистецтва, серед яких діоритова статуя Ентемени та майже 5 тисяч античних циліндричних печаток, пропали. На думку професора історії мистецтва Річмондського університету (штат Вірджинія), експерта знаменитого музею Метрополітен у Нью-Йорку Олени Певної:

„У пограбуванні іракських музеїв винна насамперед адміністрація Буша, яка розв’язала іракську війну, що й спричинило спустошення цих музеїв.”

Друге місце серед найгучніших злочинів у сфері мистецтва посідає крадіжка картин з музею Ізабелли Стюарт Гарднер у Бостоні. Грабіжникам вдалося винести з цього музею полотна на загальну вартість у 300 мільйонів доларів. Серед них три картини пензля Рембрандта й одна – Моне. Серед інших робіт, що розшукуються, - шедеври Да Вінчі, Сезана, Ван Гога, Чілліні та інших відомих художників. У списку ФБР є також скрипка Страдиварі, яку злодії вкрали з приватного помешкання в Нью-Йорку.

Лише один з десяти найгучніших злочинів за останні 10 років вдалося розкрити, на що поліції знадобилося 5 років. Йдеться про вкрадені з Національного музею в Стокгольмі й потім знайдені два полотна Ренуара та автопортрет Рембрандта.

З великим ступенем вірогідності можна припустити, що викрадені шедеври осіли в приватних колекціях новітніх багатіїв в країнах колишнього Радянського Союзу, сказала в інтерв’ю „Німецькій хвилі” доктор мистецтвознавства та експерт знаменитого нью-йоркського музею Метрополітен Олена Певна. На її думку, дуже малоймовірно, щоб вкрадені речі такого ґатунку могли купити західні колекціонери. Пані Певна висловила також думку, що не меншою втратою, ніж полотна Рембрандта чи Ван Гога, є безцінні експонати, розкрадені з українських музеїв:

„Мені дуже боляче, коли я бачу, як розпродуються експонати з українських музеїв. Багато з них вивозяться за межі України. Свого часу я брала участь у розкопках у Криму. Згодом у Нью-Йорку мене як експерта Метрополітен-музею запросили на одну квартиру в багатому нью-йоркському районі на Вест-сайді. Там до одного багатого чоловіка приїхав “дилер”, який продавав експонати, розкопані в Криму. Вони належали ще до римських часів! Чудові об’єкти! Вони могли б збагатити фонди якогось музею. Але їх розкопали “начорно”, вивезли й продали цьому дилерові, який перепродує тепер їх на Заході.”

Через те, що українські музеї не мають комп’ютеризованих каталогів, веде далі Олена Певна, дуже важко дослідити, кому належить той чи інший експонат. На справді ж він може бути безцінним. І переходячи з рук у руки, зрештою опиниться на складах музею Метрополітен чи Бостонського музею, зауважує мистецтвознавець:

„Усе залежить від того, як ми дивимося на ті чи інші картини чи речі. І як оцінюємо їхню вартість. Наприклад, вкрали Рембрандта, але він вже мільйони разів був сфотографований, він є в кожному підручнику. Я не кажу, що це те саме, що дивитися на оригінальний шедевр. Але з України вивозяться об’єкти, які ніхто ніколи не вивчав. І вони назавжди втрачають для всіх нас свою цінність.”