Притулок викривачам

Колишній співробітник спецслужб США Едвард Сноуден, засновник інтернет-платформи Wikileaks Джуліан Ассанж, китайський правозахисник Чен Гуанчен, венесуельський опозиціонер Карлос Ортега, український екс-міністр Богдан Данилишин… Це останні гучні історії, коли люди шукають політичного притулку в якійсь країні, аби уникнути переслідувань у своїй власній.

Сноуден утік із США до Гонконгу, Данилишин - з України до Чехії. Ассанж, Гуанчен та Ортега переховувались у посольствах країн, які їх не чіпали. Кінець кінцем Гуанчену вдалось перебратись до США, Ортезі - до Коста Ріки.

Ассанж уже понад рік перебуває на території посольства Еквадору в Лондоні. Як відомо, ордер на його арешт видано Швецією, де йому закидають підозру в зґвалтуванні. Ассанж побоюється, що шведський уряд, як тільки-но затримає його, відразу передасть США, де на нього чекає в'язниця за публікацію низки таємних документів Пентагону та інших урядових відомств.

"Кожна країна вирішує самостійно"

До речі, Еквадор уже надав притулок Ассанжу. Проте наскільки та чи інша країна вільна в ухваленні подібного рішення? Чи існують обмеження на надання притулку політичним біженцям?

"Взагалі кожна країна може сама вирішувати, кому вона надаватиме політичний притулок, а кому - ні. Виняток становлять випадки, визначені у міжнародному праві, коли прийняття такого рішення або приписується, або, навпаки, забороняється", - пояснює у розмові з Deutsche Welle німецький правник Тіло Мараун з Університету міста Гісен. На практиці це означає, що якщо якась держава є учасником Женевської конвенції про статус біженців, а громадянин іншої країни переслідується з політичних мотивів, то ця держава повинна задовольнити прохання такого громадянина про надання політичного притулку. Такого обов'язку, каже німецький експерт, нема, коли країна не є учасником Конвенції або якщо громадянин не є політичним біженцем по суті.

Втім, навіть якщо держава не зобов'язана надати політичний притулок, вона має можливість прийняти біженця. У цьому випадку вирішальним стає те, чи укладений між країнами договір про видачу злочинців. Наприклад, у такому договорі між США та Гонконгом закладено, що Гонконг може не видавати громадянина, коли існує обґрунтована підозра, що він переслідується в США з політичних мотивів.

"Щодо Сноудена цей факт буде перевірено в судовому порядку. Однак я припускаю, що шанси невеликі, хоча через це екстрадиція затягнеться на певний час", - припускає Тіло Мараун.

Політична інструменталізація

Як саме вирішиться випадок Сноудена, доведеться поки що почекати, оскільки офіційно у США йому ще не пред'явлено обвинувачення. Однак Джуліан Ассанж уже порадив Сноудену просити політичного притулку в Еквадору. Росія також вивчає можливість прийняття Сноудена.

Але що спонукає приймати політичних біженців ті держави, яким самим закидають обмеження свободи думки й слова? Експерти пояснюють такі кроки політичними мотивами. "Те, що так роблять інші країни, є наслідком ситуації, коли політичних біженців з Китаю, М'янми (колишньої Бірми) чи Росії зазвичай приймають демократичні держави. Якщо ж тепер вони самі приймуть біженця зі США, то тим самим дорікнуть останнім: дивіться, американці, з вашими свободами, здається, не все гаразд, ви також продукуєте політичних біженців", - пояснила Deutsche Welle Сілке Темпель з Німецького товариства зовнішньої політики.

Боббі Фішер також шукав притулку

Часом навколо питання про надання політичного притулку чи видачі точиться справжня дипломатична війна - навіть у тих випадках, коли йдеться про воєнних злочинців чи правителів-диктаторів. Згадати хоча б колишнього політичного лідера НДР Еріка Хонекера, котрий наприкінці 1991-го півроку перебував у чилійському посольстві в Москві, перш ніж його видали Німеччині.

Численні нацисти після Другої світової війни знайшли "притулок" у країнах Латинської Америки. Тільки Парагвай, де з 1954 по 1989 тривала диктатура Альфредо Стресснера - генерала німецького походження, став захистком десяткам німецьких нацистів та скинутим латиноамериканським диктаторам.

Дещо гротескним був випадок чемпіона світу з шахів з США Боббі Фішера, який через конфлікти з американською владою свого часу не став повертатися додому і знайшов притулок в Ісландії. Тоді офіційний Рейк'явік наголошував, що зробив жест солідарності винятковому шахісту ХХ століття, а не його політичним поглядам.