Джордж Буш розпочав європейське турне
20 лютого 2005 р.
Серед питань порядку денного на переговорах Джорджа Буша з європейськими лідерами передбачена й українська тема. Йтиметься про те, як використати «історичний шанс» для підтримки демократії в Україні. Зрозуміло, що ця тема не стане основною, оскільки «старому» й «новому» світам доведеться вирішити ще масу проблем, які обтяжують трансатлантичні відносини з часу останньої війни в Перській затоці. Сам Буш напередодні європейського турне заявив:
«Головна мета цієї поїздки – нагадати як американцям, так і європейцям, що трансатлантичні відносини є надзвичайно важливими для нашої безпеки та миру. Інколи ми маємо різні думки, але не щодо гаших спілних цінностей. Нам всім притаманні любов та повага до свободи».
Першою справою Джордж Буш відвідав Брюссель. Далі у розкладі його турне передбачене німецьке місто Майнц і столиця Словаччини – Братислава. Аналітики передбачають, що найскладніші переговори главу білого дому очікують саме в Німеччині, яка була одним з найактивніших противників вирішення іракської проблеми воєнними методами. Утім, німецькі політики налаштовані оптимістично щодо врегулювання конфлікту минулих років. Міністр внутрішніх справ Німеччини Отто Шилі, коментуючи майбутній діалог, зазначив:
«Зрозуміло, що завжди будуть існувати теми, щодо яких ми матимемо різні погляди. І ми не повинні цього приховувати. Ми повинні просто працювати над цим. Але спершу можна зайнятися тими речами, які не викликають у нас суперечок, де ми перебуваємо в одній команді».
Утім, якщо навіть узяти список спільних позицій, то й тут можна знайти масу розходжень між обома сторонами в деталях. Наприклад, як Вашингтон, так і Берлін намагаються перешкодити атомному озброєнню Ірану. Але погляди на засоби досягнення цієї мети суттєво різняться. Німеччина вірить у дієвість безпосереднього діалогу з Іраном і співпраці в галузі мирного використання ядерної енергії. Вашингтон же не надто йде на контакт з іранським керівництвом і більше переймається тим, як змінити режим у Тегерані. За спільного бажання домогтися стабілізації ситуації в Іраку Берлін і Вашингтон ніяк не можуть домовитися щодо узгодження дій. І так за багатьма пунктами. Колишній голова відділу європейських справ у Раді національної безпеки при президентові США Філіп Ґордон, торкаючись питання трансатлантичного дисонансу думок зокрема зазначив:
«Якщо пригадати, де у нас виникали суперечки, то варто зазначити, що європейці не надто бажали поступатися. Наприклад тема Кіотського протоколу. Буш ще три роки тому оголосив угоду про захист клімату мертвою, і от минулого тижня договір вступив у силу. Або Міжнародний трибунал. Ми визнали його існування недоречним і намагалися недопустити його заснування. Але нині він функціонує. Чи справа з Іраком. Деякі європейські країни навідріз відмовилися скеровувати туди своїх військовиків і вони не дають ні копійки на миротворчу операцію в регіоні».
Згідно із соціологічними дослідженнями, проведеними BBC World Service, 77 відсотків німців і 75 відсотків французів вважають, що переобрання Джорджа Буша президентом негативно вплине на мир у цілому світі. Багато європейців вважають невиправданою та навіть шкідливою зміну зовнішньої політики Вішингтона в напрямку пожорсткішання. Водночас американський президент, виправдовуючи ці зміни, підкреслив:
«День 11 вересня 2001 року створв цікавий феномен для наших відносин. Для декого в Європі це був лише жахливий, але тимчасовий момент. Для нас це стало причиною зміни зовнішньої політики».
З огляду на вищеописані розходження, дуже мало міжнародних експертів висловило напередодні візиту Буша оптимістичні прогнози. Скоріш за все його європейське турне мало що змінить у трансатлантичних взаєминах. Хоча не виключено, що буде принаймні знайдено вектор руху до зближення. Бо як заявив президент США «Америка і Європа є стовпами вільного світу»:
«Європа є важливою для майбутнього Сполучених Штатів, а Німеччина є Важливою для Європи. У будь-якому випадку я є відкритим для пропозицій».
Любомир Петренко