Харчові спекуляції

Харчові кризи 2007-2008 років, коли продукти подорожчали подекуди майже удвічі, спричинили голод в окремих регіонах світу. Незадовго до цього біржі харчових продуктів відкрили для себе спекулянти. І багато досліджень доводять, що між цими двома подіями існує прямий зв'язок.

Однак окремі дослідники почали сумніватися в провині біржевих спекуляцій аграрною сировиною. Економіст Томас Ґлаубен та його колеги дійшли протилежного висновку: дії певних фінансових інвесторів стабілізували ціни, а не підвищили їх.

Старий ринок з новими акторами

Ще у 1948 році торговці харчовими продуктами заснували біржу в Чикаго. Їхнью першочерговою метою було застрахувати продавців та фермерів від надто низьких цін на пшеницю. Оскільки на початку року фермер ніколи не знає, яким буде врожай. Тому на так званому терміновому товарному ринку відбуваються торги не, власне, зерновими, а ф'ючерсами: цінними паперами, що фіксують ціну зерна у певний період часу в майбутньому.

Уже кілька років на цьому ринку оперують не лише фермери та продавці зерна, але й спекулянти, які не мають із сільським господарством нічого спільного. Вони переслідують виключно фінансові інтереси й роблять ставки на зростання цін на продукти. Відкриття біржевими інвесторами аграрного ринку сприяло тому, що івнестиції в цей ринок збільшилися до 400 мільярдів доларів, тобто у вісім разів за період з 2004 по 2011 рік.

Кращі ціни через більшу конкуренцію

Томас Ґлаубен та його колеги дослідили вплив на ціноутворення на кукурудзу, пшеницю та інші продукти з боку так званих індексних фондів Long-Only. Вони аргументують, що завдяки цим фондам зросла конкуренція на ринках, і це – на користь аграрникам. "Завдяки цьому існують більші стимули для сільського господарства, в результаті чого з'являється тенденція до більшої пропозиції на світових ринках", - каже Ґлаубен. А це, продовжує дослідник, сприятиме стабілізації цін, що є в інтересах споживачів.

Скептичніше налаштований Даніель Гахфельд з неурядової організації Oxfam, яка виступає за боротьбу з бідностю у світі. Він стурбований тими велетенськими сумами грошей, які інвестують у ці фонди. "Якщо з'являється стільки капіталу, то виникає ризик, що ринок перенасичиться очікуваннями щодо зростання цін", - пояснює Гахфельд. А це, у свою чергу, негативно відіб'ється на цінах на харчі.

Та Ґлаубен заперечує, мовляв, індексні фонди сконструйовані таким чином, що не можуть вийти з берегів.

Обережність не завадить

То хто ж із дослідників правий? Однієї точки зору немає. Тим більше, що вплив інших форм аграрних спекуляцій, наприклад хедж-фондів, ще не вивчений. Тому Даніель Гохфельд закликає застосувати до спекуляцій харчовими продуктами той самий принцип, що діє стосовно екологічної політики. Коли неясно, наскільки шкідливим є насправді продукт, треба спочатку з міркувань обережності вивести його з ринку. "Існують фінансові продукти, які нікому не потрібні. Але їхня потенційна шкода є настільки великою, що треба просто втрутитися", - вважає експерт Oxfam.

Спекуляції – лише частина проблеми

Остаточного вердикту ЄС щодо цього поки немає. Міністр фінансів Німеччини Вольфґанґ Шойбле вже заявив, реагуючи на стурбованість громадської організації foodwatch, що виступатиме за встановлення на рівні ЄС обмеження кількості спекулятивних цінних паперів, яку дозволяється мати кожній стороні на торгах.

Однак і Томас Ґлаубен, і Даніель Гахфельд погоджуються з тим, що зростання цін в галузі аграрних продуктів може пояснюватися не лише біржевими спекуляціями. Причин цієї тенденції багато: виробництво біогазу та біопального індустріальними державами, зростання населення та попиту в Китаї та Індії, посухи тощо. Тобто щоб подолати голод, потрібно підійти до вирішення цієї проблеми комплексно.