Університет в евакуації

В евакуйованому в Красноармійськ Донецькому національному технічному університеті - ДонНТУ сьогодні навчається понад чотири тисячі студентів та працює більше 350 викладачів. Про це DW повідомили в ректораті ВУЗу. Це фактично лише четверта частина від тієї кількості студентів та викладачів, що до війни навчалася та працювала в ДонНТУ - найбільшому технічному виші Донбасу.

Почати "з нуля"

Організувати навчальний процес у Красноармійську виявилося непросто. Серед головних проблем - відсутність матеріально-технічної бази і елементарних побутових умов для викладачів і студентів. "Ми зіткнулися з цими проблемами, як і викладачі всіх 16-ти вузів, які обрали чітку громадянську позицію і змушені були починати все з нуля на новому місці", - каже в спілкуванні з DW проректор ДонНТУ у Красноармійську, доктор економічних наук Ірина Швець. "Адже ми змушені були розпочати навчальний процес, виходячи з того, що не маємо звичних умов для навчання. А кількість потенційних абітурієнтів серед випускників місцевих шкіл більш ніж в десять разів відрізняється від контингенту випускників у Донецьку".

Питання про евакуацію на територію, підконтрольну уряду у Києві, постало з початком військового конфлікту перед всіма державними вишами Донецька. Переїхати до Красноармійська погодилися переважно молоді кадри, розповіли співрозмовники DW. "Навіть попри те, що в Донецьку залишилась вся матеріально-технічна база, мені було цілком зрозуміло, що підпорядкованість "ДНР" позбавляє викладачів наукової діяльності, а студентів - дипломів", - каже в спілкуванні з DW один з науковців вузу.

"Нестерпні умови"

Водночас, молодий вчений в приватному спілкуванні з DW, не бажаючи вказувати своє прізвище, назвав умови праці та життя в еміграції - "нестерпними". "Красноармійськ, куди ми переїхали, це прифронтове невеличке промислове місто на Донеччині з населенням десь 50-60 тисяч людей. Звичайно, студентів обмаль, відповідно, як і ставок для викладачів. Ціни на квартири роздуті, і при цьому жодних побутових умов. Крім того, і за квартиру в Донецьку потрібно платити, і блокпости перетинати, по 10 годин витрачаючи лише на те, щоб мерзнути в черзі", - каже викладач.

Він далеко не єдиний, хто скаржиться на величезні проблеми на новому місці. "Ми змушені жити в гуртожитках, де немає елементарних умов. Вже другий рік гріємо воду і поливаємо себе з чайника. Багато проблем і з організацією навчального процесу, і з браком наукових кадрів, і недостатнім навантаженням", - каже одна з викладачів, попросивши не вказувати її ім’я. За її словами, деякі з її колег шукають роботу в Києві. Дехто вагається - чи не повернутися в Донецьк".

Університету потрібна допомога

Побутові проблеми, за словами Ірини Швець, були і залишаються. На жаль, каже науковець, гуртожитки Красноармійського індустріального інституту, який, власне, підпорядкований ДонНТУ, не були пристосовані для постійного проживання. "Своїми силами ми відновлюємо, ремонтуємо, закуповуємо меблі, але цього недостатньо. Наші можливості вкрай обмежені, а допомога стороння майже відсутня", - зауважує проректор.

Ірина Швець каже, що зі спілкування з колегами інших переміщених вузів, очевидно, що такі ж самі проблеми є у всіх. Утім, на її переконання, найгірше вже позаду. "Адже ми маємо вже непогані результати: зробили набір студентів, відновили навчальні приміщення, укомплектували кафедри та відділи молодими викладачами та працівниками. І зараз ця енергія молоді відчувається дуже сильно", - зазначає науковець. Поступово придбали обладнання і для декількох кафедр: частину одержали як партнери міжнародних проектів ERASMUS, а деякі сучасні прилади подарувало Генконсульство Німеччини у Дніпропетровську. "Але, на жаль, це тільки початок довгого шляху до відновлення", - зазначила проректор.

Наразі всі переміщенні виші спільно напрацювали пропозиції щодо вирішення основних проблемних питань і передали їх до Міністерства освіти та Верховної Ради. "Це дуже предметний перелік з багатьох питань. Проте їх вирішення потребує певного часу, бажання та розуміння з боку багатьох кабінетів влади. А ми не маємо часу для цього. Тому самі намагаємося жити в цих умовах майже сам на сам зі своїми проблемами", - наголошує науковець.

Донецьк: з матеріальною базою, але без дипломів

Тим часом у Донецьку технічний університет після розколу так само працює, але вже під юрисдикцією "міносвіти ДНР". Там залишився весь ректорат за винятком одного проректора, вся матеріально-технічна та наукова база. З приводу загальної кількості студентів в ректораті кажуть - "трохи менше, ніж раніше". За рахунок свого авторитету, вуз збирає і наразі повні аудиторії старшокласників під час "Дня відкритих дверей".

Майбутнім абітурієнтам обіцяють дипломи, "які будуть визнані в усьому світі, хіба що крім України". Мовляв, це світова практика визнавати дипломи конкретних вузів. До того ж, всі бажаючі можуть отримати і другий диплом - російського вузу-партнера, запевняють в ректораті. Утім, навіть самі студенти розуміють, що таким обіцянкам не варто довіряти. "З минулого випуску тільки 150 студентів отримали російські дипломи. Це крапля в морі. А що робити всім іншим? Я в розпачі від думок, що, незабаром отримаю папір, з яким я ніде не зможу влаштуватися на роботу", - каже один з донецьких студентів.