1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Експерт про публікації Wikileaks: інформацію треба перевіряти

7 грудня 2010 р.

Публікація конфіденційних доповідних американських дипломатів на порталі Wikileaks не стала для України «інформаційною бомбою», сказала в інтерв’ю Deutsche Welle експерт Інституту масової інформації Вікторія Сюмар.

https://p.dw.com/p/QSRQ
На сайті Wikileaks інформації про Україну поки небагато. Журналісти публікують її з інших джерелФото: picture-alliance/dpa

Українські інтернет-видання оприлюднили десятки документів з «Вікілікс», у яких, зокрема, міститься доволі делікатна інформація про зв’язки між українськими політиками і олігархами. Утім, великого політичного резонансу ці викриття досі не мали. Чому? Із цим запитаннями ми звернулися до експерта Інституту масової інформації Вікторії Сюмар.

Deutsche Welle: Пані Сюмар, які наслідки мають публікації «Вікілікс» для українського медіа-простору?

Вікторія Сюмар: Ефекту інформаційної бомби цей скандал не мав. З одного боку, Україна займає не так багато місця в опублікованих матеріалах, з іншого – до міжнародної інформації в Україні традиційно низький інтерес. Все, що стосувалося України, знаходило відображення в українських ЗМІ, але більше у мережі інтернет, ніж на телебаченні.

DW: Чому, на вашу думку, резонанс такий незначний? Зрештою йдеться про перших осіб держави.

Сюмар: Це радше неусвідомлення того, що цей скандал взагалі означає для світу. В Україні традиційно вважають, що найважливішим є те, що відбувається на печерських пагорбах. Поза ними життя досить відносне. Тому, очевидно, найбільшою «сенсацією» для українців стала інформація про коханку Каддафі. Щодо викриттів політиків, тут треба розуміти: українська політична кухня є настільки брудною, що бруд на американській політичній кухні не видається їм таким вже скандальним. Українці вже звикли до політичного бруду. До того ж, в Україні вже важко чимось здивувати. Знову і знову з’являються матеріали журналістських розслідувань про корупцію. Приміром, нещодавно вийшло розслідування про зловживання при виборі підрядника для будівництва стадіону «Олімпійський» у Києві. Це було зроблено без тендеру, всім зрозуміло, яка компанія отримала це замовлення. Виходять розслідування про те, як відмиваються гроші на будівництві маєтків для перших осіб держави, як для Януковича за гроші платників податків купується гелікоптер, дорожчий за гелікоптер Барака Обами. На це все немає жодної реакції, хоча це не чутки, а факти. У такій ситуації доповідні американських дипломатів здаються українцям «іграшками».

DW: Очевидно, у запасі «Вікілікс» ще багато великих і маленьких сенсацій. Чи варто журналістам активніше використовувати ці матеріали?

Сюмар: Цими даними не лише можна, але й треба оперувати. Тільки факти треба перевіряти. Як на мене, достатньої уваги не було приділено заяві Анатолія Гриценка про те, що він не розмовляв з Ринатом Ахметовим про збереження посади міністра оборони, як це стверджується в оприлюдненій на Wikileaks доповідній. Більш професійно з боку українських журналістів було би перевірити кожного, хто фігурує у доповідних, запитати, чи були відповідні зустрічі і розмови. Треба все-таки зрозуміти, чи всі ці матеріали взагалі відповідають дійсності. Таких розслідувань не було. У сучасному медіа-просторі стільки інформаційного сміття, що треба дуже ретельно відбирати те, що є важливим для суспільства. У цьому і є журналістика: відібрати і перевірити.

DW: Які доповідні про Україну зацікавили би особисто Вас?

Сюмар: «Таємна кухня домовленостей під час «помаранчевої революції», розслідування справи про вбивство Георгія Гонгадзе, щось про газові оборудки. Це було би найцікавіше, але про це поки майже нічого не публікували. Я думаю, американці знають про ці справи значно більше, ніж ми побачили. Якщо дивитися на більш глобальні теми, то головним наслідком публікацій Wikileaks я назвала би позбавлення ілюзій на Заході. Люди побачили дипломатію США без гарних ярличків про свободу і права людини. Американські платники податків, очевидно, дедалі частіше ставлять собі запитання: «за яку зовнішню політику ми платимо?», «На яких ідеологічних началах вона будується?»

Розмову провів Євген Тейзе.

Редактор: Тетяна Бондаренко

Пропустити розділ Більше за темою