Енергетика: інтереси країн ЄС різняться
15 січня 2007 р.
“Що поставлене на карту, так це один з справді великих стратегічних інтересів ЄС. Якщо ви згадаєте про початок 2006 року, він був відзначений кризою між Росією та Україною з приводу постачань газу. Закінчення року було відзначене дуже схожим конфліктом але уже між Росією та Білоруссю. Обидві ці події підірвали довіру великих держав всередині ЄС до Росії, як великого постачальника енергоносіїв.”
Водночас, на думку Стівена Кассела, дуже важко зробити так, щоб усі держави ЄС мали справді спільну позицію у енергетичній сфері.
“Великою проблемою є те, що різні країни всередині ЄС мають дуже різні інтереси. Приміром, Німеччина є дуже залежною від поставок газу з Росії саме тому дуже бажала укласти власну двосторонню угоду з Москвою. Франція ж є менш залежною. У неї є великі обсяги атомної енергії. Саме тому вона дивиться на це питання трохи по-іншому. Втім, я думаю, що однією з великих тем для дискусій всередині ЄС особливо з того часу, як 8 країн колишнього соцтабору приєдналися до Євросоюзу, є залежність від Росії. Є побоювання, особливо у Польщі, що Росія просто може перекрити кран.”
Втім, за словами Стівена Кас села, останнім часом країни ЄС зробили значний прогрес щодо наближення позицій.
“Якщо замислитися, іще кілька років тому ідея про те, щоб ЄС мала спільну політику у енергетичній сфері, вважалася безнадійною і занадто амбіційною. З тих пір ситуація докорінно змінилася. Нині з’явився консенсус. І всі 27 держав ЄС вважають енергетику важливим питанням, таким, що має стояти першим. Наступні кілька тижнів ми побачимо велику концентрацію на цій проблемі і це буде тривати фактично до великого саміту ЄС у березні. Тоді буде велика дискусія – можете собі уявити.”