Жінок ображає реклама

Дискримінація жінок – саме про це йдеться у 42 відсотках усіх скарг, надісланих громадянами до Німецької рекламної ради минулого року. Ще буквально рік тому її частка становила 33 відсотки.

Рекламна рада

Рекламна рада існує в Німеччині з 1972 року. Її завдання – врегулювання суперечок між підприємствами, які себе рекламують, і громадянами, яким ця реклама не подобається. Голова ради Ганс-Геннінг Віґманн розповідає: «Ми вислуховуємо аргументи позивачів, порівнюємо їх з аргументами підприємства, яке рекламується. Якщо ми поділяємо критику скаржника, то дбаємо про те, щоб цю рекламу вилучили з публічного показу».

Особливо 2008 року «відзначилися» насамперед дрібні підприємства, розповідає далі Віґманн: «Що нам впало у вічі, так це те, що межі дозволеного переходили в основному не брендові підприємства, не середнього та великого бізнесу, а переважно невеликі фірми, які часто самі вигадують собі рекламу».

Публічний осуд

У 88 випадках минулого року рада поділила погляд позивача і забракувала рекламні кампанії. «Лише у шістьох випадках рада змушена була вдатися до публічного осуду. У решті 82 випадків підприємства виконували наші рекомендації – призупиняли рекламу або ж змінювали її», - каже Віґманн.

Таку санкцію, як публічний осуд, рекламна рада застосовує лише тоді, коли підприємство ігнорує її вказівки. Тоді про такий випадок повідомляють у ЗМІ. Для фірми це є небажаним, адже врешті решт сенсом рекламної кампанії, в яку інвестуються чималі кошти, є, власне, створення позитивного іміджу. Тому підприємства намагаються уникати конфліктів з рекламною радою.

Дискримінація жінок

Речник Фолькер Нікель навів кілька прикладів реклами, що дискримінує жінок. Приміром, одна фірма-перевізник на одній із своїх вантажівок для перевезення свіжих м’ясопродуктів розмістила фото оголеної жінки, на якій стояв штамп «контрольована якість» і йшлося тут про свіжину. «Усе скінчилося тим, що підприємство лише тоді погодилося зняти штемпель, коли ми вдалися до публічного осуду. Після цього вантажівку повністю перефарбували».

Віґманн навів ще два приклади. Один ресторан «прикрашав» свою продукцію, проспекти та рекламні оголошення оголеними жінками з підписом «цілком дико». Рада дійшла висновку, що такий спосіб рекламування страв з дичини є зневагою до жінки. Або ще один приклад. Мережа невеликих готелів зобразила на своїх рекламних плакатах нижню частину жіночого тіла з підписом в області бікіні «24 години на добу відчинено» та «сексуальні ціни». Це теж було розцінено як образу жінок.

Спершу порадитися – потім рекламувати

З травня рекламна рада пропонуватиме підприємствам на добровільних засадах проводити попередню рецензію їхніх рекламних кампаній. Це має сприяти тому, щоб уберегти фірми від дорогих, зокрема й у фінансовому плані, втрат іміджу, а громадян – від моральних збитків.

Сабіне Ріпперґер / Христина Ніколайчук

Редактор: Леся Юрченко