Жіноче обличчя архітектури

Вигнута інсталяція під назвою "Посмішка" ("The Smile") британської архітекторки Елісон Брукс (Alison Brooks) - 3,5 метри заввишки, 4,5 метри завширшки та 34 метри у довжину. Жінка спроєктувала цей летючий тунель як павільйон для London Design Week 2016. Споруда, що швидко полюбилася публіці. Визнана та затребувана у світі Брукс виграла три "архітекторські Оскари" RIBA.

Прямо на узбережжі Тахо у Лісабоні розташований музей мистецтва, архітектури та технологій, який спроєктувала британська архітекторка Аманда Лівіт. Будівля, наче хвиля, здіймається від бульвару, її фасад оздоблений візуально зсунутою керамічною плиткою, а її дах створено як міський балкон. Відзначена нагородами архітекторка керує архітектурним бюро у Лондоні.

Національний музей сучасного мистецтва в Римі випромінює рух: він споруджений з широких та похилених бетонних частин, що накладаються одна на одну. Доповнена брутальна споруда великими скляними фасадами. Проєкт британської зіркової архітекторки іракського походження Захи Хадід (Zaha Hadid) переміг інші 273 проєкти. Хадід померла у 2016 році і стала першою жінкою, яка здобула Прітцкерівську премію.

Портрет Леа Ґрундіґ 1969 року зображує одну з найвпливовіших архітекторок НДР, Іріс Дуллін-Ґрунд (Iris Dullin-Grund), оточену її головними проєктами: генеральний план забудови Нойбранденбурга та висотка будинку культури та освіти також у Нойбранденбурзі, де вона була міською архітекторкою з 1970 по 1990 роки. Дуллін-Ґрунд була відома як архітекторка далеко за межами НДР.

Як західнонімецьку колегу Іріс Дуллін-Ґрунд можна розглядати Зіґрід Крессманн-Чах (Sigrid Kressmann Zschach): народжена у 1929 році у Лейпцигу дипломована інженерка стала у Західному Берліні 1960-х років успішною підприємницею у галузі будівництва, на яку працювали 300 співробітників та яка звела комплекси будівель Steglitzer Kreisel та Ku'damm-Karee у Берліні. У 1990 році жінка померла.

Дизайн кафе "Оксамит та шовк" у Берліні створили Лілі Райх (Lilly Reich) та Людвіґ Міc ван дер Роe (Ludwig Mies van der Rohe) разом для виставки "Мода жінки" 1927. Вони познайомились у 1924-25 роках та працювали разом до переїзду архітектора в США у 1938 році. Результатом цієї співпраці стали міжнародний виставковий павільйон у Барселоні 1929 року та знакова Вілла Тугендгат у чеському Брно.

На фото зображена архітекторка Лотте Кон (Lotte Cohn), яка у 1916 році як одна з перших жінок завершила навчання на архітектора та працювала у Берліні. У 1921 році вона виїхала у теперішній Ізраїль, де працювала як приватна підприємиця у Тель-Авіві та стала відома передусім зведенням так званих кібуців: на основі демократичного урядування організовані колективні поселення зі спільною власністю.

Те, що сьогодні виглядає як нормальна кухня, сто років тому було справжньою сенсацією: Франкфуртська кухня. Вона є прототипом сучасної вбудованої кухні та була розроблена у 1926 році Марґарете Шютте-Лігоцкі (Margarete Schütte-Lihotzky). Кухня була створена як ефективне та прагматичне рішення для тисяч соціальних помешкань у Франкфурті Веймарської республіки - та поширилась усім світом.

Вона збудувала небагато, але тим впливовіші її об'єкти дизайну та будинки: ірландка Eйлін Грей (Eileen Gray) прославилась передусім завдяки розробці столу Е.1027, що міг змінювати висоту, та однойменним житловим будинком у Французькій Рив'єрі. У 2019 році з'явилася графічна новела "Дім під сонцем" про життя дизайнерки. Цей її портрет - приблизно 1910 року.

Насмішки та неприйняття супроводжували таких жінок як Елізабет фон Кнобельсдорф (Elisabeth von Knobelsdorff) та Терезе Моґґер (Therese Mogger), які у Німеччині 20-го століття хотіли стати архітекторками. Моґґер дозволили бути лише слухачкою в університетах Мюнхена та Берліна. Фон Кнобельсдорф натомість стала першою жінкою в Німеччині, що отримала у 1911 році попри усі перепони диплом інженерки.