Завершення ери Шеварднадзе

Світ став свідком мирної революції. Незважаючи на всю драматичність подій, це дійсно хороша новина, що надійшла з Тбілісі. Не тільки противники Шеварднадзе в Грузії, але і його політичні друзі в усьому світі, тепер можуть з полегшенням зітхнути в зв"язку з некривавим завершенням боротьби за владу. Але для святкування у жителів Грузії зовсім немає часу. Опозиції дісталася нелегка спадщина. В країні процвітає корупція, а економіка переживає кризу. Росіяни та американці, які переслідують свої інтереси в цьому регіоні, тепер повинні допомогти стабілізувати ситуацію, пише газета ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН.

Газета ЗЮДКУРІР продовжує тему і звертається до особи Едуарда Шеварднадзе:

Той, кого в Німеччині поважають за його роль у справі об"єднання країни, тепер, відмовившись від насильства, полишив поле бою. Шеварднадзе вже давно треба було піти у відставку, оскільки колишній соратник Горбачова став символом корумпованої системи, з якої він теж мав користь. Але навіть полишаючи політичну сцену, він зробив це красиво: відмова від влади не є чимось типовим для цього регіону. В складних ситуаціях там швидше полюбляють стріляти. Грузії вдалося уникнути такого розвитку подій. Опозиції, яка дістала перемогу, тепер слід якомога швидше подбати про стабілізацію ситуації, - читаємо в газеті ЗЮДКУРІР.

Газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ проводить паралелі з подіями в Белграді:

Події в Тбілісі нагадують те, що три роки тому можна було спостерігати в Белграді. Як в Югославії, так і в Грузії президент вдався до маніпуляцій під час виборів з метою втриматися при владі. Як на Балканах, так і на Кавказі учасники масових протестів перед парламентом вимагали відставки глави держави. В обох країнах вдалося досягти прориву - в прямому значенні цього слова. З іншого боку, також грузинська опозиція складається не тільки з демократичних особистостей. Заклики до штурму президентської резиденції зовсім не свідчать про демократичні позиції всіх учасників протестів. Опозиційні сили продемонстрували єдність тільки в їхній нелюбові до Шеварднадзе, - вважає газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ застерігає перед вакуумом влади в Грузі, який може виникнути після відставки Шеварднадзе:

В одному пункті Шеварднадзе має рацію: не можна не помітити паралелей до подій осені 91-го, невдовзі після чого в країні спалахнула громадянська війна. Тоді під тиском вулиці був змушений піти у відставку Гамсахурдія, перший демократично обраний президент Грузії. Противники Гамсахурдії закидали йому дефіцит демократії. Такі самі докори нині лунають і на адресу Шеварднадзе. За таких умов існує тільки одна альтернатива, а саме - проведення нових парламентських виборів. Але опозиція повинна ще довести всьому світові, що вона здатна легальними засобами закріпити за собою право вимагати зміну влади, - пише газета ТАҐЕСШПІҐЕЛЬ.

Швейцарська газета НОЙЕ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ вважає, що кінець ери Шеварднадзе зовсім не означає демократичніше та стабільніше майбутнє для Грузії:

Опозиція зараз дуже роздрібнена і не має у своєму розпорядженні жодної постаті, яка могла б на національному рівні об'єднати навколо себе найважливіші сили. Соціополітичній суміші з кланових інтересів, економічних груп та етнічних меншин зараз на руку якась слабка політична фігура, бо це дасть широку свободу дій окремим групам. Крім того, новій політичній еліті теж ще не швидко вдасться вирішити економічні проблеми країни, -

пише газета НОЙЕ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ і далі дає оцінку опозиційному лідерові Грузії Саакашвілі:

Саакашвілі міг би стати харизматичною постаттю, він один з перших пострадянських політиків Грузії, що здобув освіту в США. Однак він безкомпромісний націоналіст, який заявляв, що розбудову етнічних автономій у багатонаціональній державі потрібно припинити та централізувати. Щось подібне вже намагався зробити перший президент Грузії Гамсахурдія, чим викликав у 1992 велике сум'яття в країні. Сотні тисяч грузинів покинули тоді Грузію, втікаючи до автономної республіки Абхазії. Більшість з них так не знайшли своє місце в суспільстві. Саме на ці маргіналізовані та радикальні елементи спирається Саакашвілі, - підсумовує НОЙЕ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ. Огляд преси підготували Христина Ніколайчук та Володимир Медяний