Заворушення в Киргизії: вірус київської революції

У зв”язку з тим, що після Грузії та України також киргизи вийшли на вулиці, протестуючи проти фальсифікацій виборів, є велика спокуса проголосити епоху демократичних революцій для країн колишнього Радянського Союзу, пише газета ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і веде далі:

Дещо говорить за це, але значно більше – проти. Заворушення в Киргизії доводять, що вірус революції, очевидно, передається іншим. Утім вони також вказують на те, що його дія відрізняється від пацієнта до пацієнта. Не на користь Киргизії те, що велику роль в країні відіграють клани. Вони впливають на політику можновладців, але так само і на опозицію. (...) Утім, порівняно зі своїми сусідами киргизи ще живуть, так би мовити, в обителі свободи. У Туркменістані, Казахстані, Узбекистані чи Таджикистані виборці – це останнє, що може змістити місцевих автократів та диктаторів з їхніх посад, - проводить паралелі ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

Подібної думки дотримується також ТАҐЕСЦАЙТУНГ:

Протести у Киргизії змусять тремтіти від страху інших деспотів у Центральній Азії. Однак досі киргизьку революцію здійснювала не свідома громадськість чи студенти в містах, а гірські селяни та кочівники. Під проводом ватажків своїх кланів вони виступають проти клану Акаєва. До цього часу російський уряд прямо не втручався у заворушення в Киргизії. Утім напередодні цих подій росіяни, як свого часу в Україні, знову зробили ставку не на того. Акаєв демонстративно приймав у себе представників російського уряду, а місія спостерігачів за виборами з СНД схвалила вибори у Киргизії як демократичні, - критикує ТАҐЕСЦАЙТУНГ.

Тему продовжує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ:

Називаючи повстанців знаряддям у руках кримінальних груп, як це зробив речник Акаєва у вівторок, справі не допоможеш. Повстання на півдні країни є радше наслідком довготривалого ігнорування проблем цього регіону. Ще під час демократичної фази свого правління Акаєв відійшов від принципу, за яким радянська влада хоча й авторитарно, проте успішно підтримувала єдність у країні: до кожного функціонера з порівняно багатої півночі приставлявся представник із регіонів. Концентрація влади у руках киргизьких кланів, особливо родини Акаєва, пояснює той факт, що міліція та органи самоврядування в районах на півдні переходять на бік повстанців, - стверджує ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ.

До іншої теми. У Німеччині триває так званий ”візовий скандал”. Опозиція звинувачує уряд у невдалій реалізації ліберальної візової політики, якою скористалися кримінальні елементи зі Східної Європи. Газета ФРАЙЕ ПРЕССЕ висловлює таку думку:

Підозрювати всіх українців, що це нібито кримінальний народ, відповідає рівневі політики за столиком у пивній. Однак поза сумнівом також і той факт, що масова видача віз без належної перевірки відкрила шляхи для нелегального працевлашування чи примусової проституції. Схоже на те, що ані попереджень, ані відповідних зауважунь тоді не бракувало. Однак очевидно, що всі вони залишилися поза увагою. Подібну поведінку юристи характеризують двома словами: груба халатність. Тому не дивно, що після міністерства закордонних справ свої пояснення тепер мусять подати також міністерство внутрішніх справ і канцлер, - вважає ФРАЙЕ ПРЕССЕ.

Нелегальна дешева робоча сила, повії та контрабандисти, пише газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ, це перше, що нині можна почути про людей з України, якщо включити радіо. Далі читаємо:

Не можна усіх людей, які походять з цієї країни, таврувати як злочинців. Це підтверджує також поліція. За її даними, останніми роками не було зареєстовано ніяких особливих злочинів чи їх почастішання, до яких були б причетні українці. Це звичайні люди: деякі з них навчаються в університетах, інші працюють на підприємствах чи в банках. Багато українців старшого покоління були переселені до Німеччини внаслідок Другої світової війни або вислані сюди на примусові роботи. Німецька ”візова афера” спричиняє велику шкоду іміджу українців, його тепер важко буде реабілітувати. І це після того, як імідж країни після демократичних змін був таким позитивним, - зазначає ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.

Газета ЛЕЙПЦІГЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ порівнює розгортання ”візової афери” в Німеччині з ефектом снігової кулі:

Цю кулю запустив депутат від ”зелених” Людґер Фольмер, і вона одразу ж потягла його за собою. Міністри закордонних та внутрішніх справ Йошка Фішер та Отто Шилі ледве ухилилися від зіткнення з нею. Однак безслідно для них це не минуло. Фішер виявив себе нікчемним кризовим менеджером. А тепер вже стає зрозуміло, що слід кулі веде у відомство канцлера. Афера з нелегальною міграцією та працевлаштуванням, примусовою проституцією та контрабандизмом досягла федерального канцлера Ґергарда Шредера, - робить висновок ЛЕЙПЦІҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ.