Занедбані діти

У дослідженні Міжнародного дитячого фонду, яке було оприлюднено цього тижня, представлені умови життя дітей в 21-й промислово розвиненій країні. Експерти ЮНІСЕФ вивчали матеріальне становище дітей, їхнє здоров’я та освіту. Було враховано також і ставлення самих дітей до їхнього життя, каже керівник проекту Марія Сантос Паіс:

„Уперше було приділено багато уваги оцінкам самих дітей – як вони бачать своє буденне життя та своє майбутнє”.

Щодо майбутнього, то тут особливо в німецьких дітей настрої песимістичні. Третина опитаних п’ятнадцятирічних німців не вірять у те, що вони отримають кваліфіковану роботу. Гайде Сімоніс, голова німецького відділу ЮНІСЕФ, закликає замислитися над цими цифрами:

„Підлітки не впевнені, що у школі їм дають такі знання, які будуть їм пізніше потрібні на ринку праці. І якщо поглянути на рівень безробіття серед молоді, то такі побоювання видаються цілком природними”.

Економіка не головне

Загалом дослідження ЮНІСЕФ доводить, що економічний потенціал тієї чи іншої країни не є вирішальним фактором, коли йдеться про добробут дітей. Навіть якщо діти виростають у заможних родинах, це не гарантує, умовно кажучи, щасливого дитинства. Батьки-алкоголіки можуть пропити гроші, замість того, щоб купити дітям нову одежу чи підручники.

У Німеччині, Італії та Японії, тобто країнах, що вважаються одними з найзаможніших у світі, ЮНІСЕФ визнала матеріальне становище дітей лише задовільним. Натомість у Чехії, яка значно поступається ФРН у сфері економіки, дітям живеться краще.

Регіональні відмінності

Це загальна картина. У ФРН дослідження зафіксувало великі регіональні відмінності. Так у містах, що мають статус федеральних земель, - Бремені, Берліні та Гамбурзі, особливо багато дітей живуть на межі бідності. У Бремені на півночі Німеччини вірогідність того, що батько й мати не мають роботи в чотири рази більша, ніж у заможній Баварії на півдні.

Але й на регіональному рівні дослідження ЮНІСЕФ показало, що фінансова потуга регіону не впливає на становище дітей. У східнонімецькій землі Саксонія дітям живеться відносно добре, хоча ця федеральна земля не належить до фінансових гігантів, каже відповідальний за дослідження в Німеччині Ганс Бертрам:

„Що стосується освіти та здоров’я дітей, в Саксонії справи кращі, ніж, наприклад, у Гамбурга, де економічна ситуація надзвичайно успішна. Це означає, що кожна федеральна земля повинна шукати свій шлях”.

Поговори зі мною, мамо!

Чи не найбільше німецьку громадськість шокував інший результат дослідження: брак комунікації між батьками й дітьми. Половина опитаних п’ятнадцятирічних німців скаржаться на те, що батьки з ними майже на спілкуються. Тобто вони живуть під одним дахом, разом снідають чи вечеряють, але при цьому часто мовчать. Лише 40 відсотків опитаних кажуть, що батьки спілкуються з ним кілька разів на тиждень.

Це найгірший показник серед країн, представлених у дослідженні. Значно краща ситуація, наприклад, в Італії чи Угорщині. Там переважна більшість тінейджерів, до 90 відсотків, кажуть, що батьки регулярно з ними говорять.

Діти як „витратна стаття”

У чому ж причина? Чому нідерландські діти та діти зі скандинавських країн виростають у значно кращих умовах, ніж їхні німецькі однолітки? Експерти, як наприклад, Ганс Бертрам з берлінського Університету ім. Гумбольдта, кажуть, що слово за політиками. У країні бракує єдиної концепції розвитку дітей, критикує вчений і пропонує створити такі умови, за яких діти з бідних сімей мали б більше соціального захисту.

У свою чергу голова ЮНІСЕФ у Німеччині Гайде Сімоніс закликає батьків змінити ставлення до дітей. Діти тут досі сприймаються в суспільстві як „витратна стаття”, як загроза добробуту, а не як життєвий скарб.