Зарплати - високі, вимоги теж
3 червня 2007 р.39-річний німецький підприємець Берт Оверлак керує сімейною компанією "Overlack Furniere", яка володіє у Києві деревообробним підприємством "Укршпон". Рішення про інвестування сюди коштів приймалося вісім років тому після зважування усіх "за" і "проти". Розповідає Берт Оверлак:
„Загалом все було в дуже незадовільному стані, оскільки машини, устаткування впродовж багатьох років не доглядалися, не утримувалися в належному стані, - ймовірно, через брак фінансових засобів. З іншого боку, концепція, розроблена тут на початку 80-х років, - що стосується логістики, організації цехів, транспортування матеріалів, - вже була дуже сучасною.”
І хоч те підприємство зразка 1999 року якось і функціонувало, продукт, який виготовлявся тут, був неприйнятним для експорту в Західну Європу через "радянський", як каже Оверлак, рівень якості. Сьогодні, після технічного переоснащення і навчання персоналу, продукція підприємства поставляється по всьому світу - від Західної Європи і Росії - до Північної Америки та країн Азії й Африки.
„Ми ніколи не платили зарплату в конвертах”
Разом з цим, утричі зросла й кількість зайнятих на підприємстві – сьогодні тут працюють понад дві сотні працівників, які отримують легальну високу зарплатню та соціальні гарантії.
"Ми від початку тут працювали коректно і у відповідності з законами. В 1999 було в порядку речей, що людям тут в Україні платили зарплату в конвертах, без соціальних гарантій. Ми цього ніколи не робили, в жоден час, натомість люди були регулярно зайняті, мали соціальне забезпечення, і ми виконуємо всі стандарти.”
Як розповідає німецький бізнесмен, мінімальна заробітна плата на його київському підприємстві еквівалентна трьомстам американським доларам, і, залежно, від кваліфікації, досвіду співробітника та виконаної роботи може сягати навіть півтори тисячі доларів. Але й віддачу від співробітників очікують також вищу, ніж на середньостатистичному українському промисловому підприємстві, зізнається Оверлак:
"Наші співробітники отримують вищу від середньої заробітну плату – що, однак, пояснюється тим, що й ми очікуємо від них непересічних результатів.”
Привабливість України багато в чому вмотивована нижчою вартістю робочої сили та енергоносіїв порівняно з країнами Євросоюзу. З іншого боку, продовжив підприємець, дуже багато логістичних проблем створює жорсткий кордон з Європейським союзом.
„Ми не знаємо, як довго добиратиметься вантажівка з продукцією від Києва до Німеччини – одного разу це може зайняти чотири дні, але іншого разу - 10 днів. Ми не знаємо ніколи.”
На перешкоді - недотримання законів
Іншою проблемою для ведення бізнесу в Україні є, за словами Оверлака, суперечливість законодавства, передусім яке стосується бухгалтерського обліку, а також просто недотримання законів, наприклад, щодо повернення податку на додану вартість експортерам:
„Ми експортуємо 90 відсотків нашої продукції, яка тут виготовляється, і коли повернення ПДВ не функціонує, то це дуже обтяжливо. Мушу сказати, що Українська держава заборгувала нам дуже-дуже багато грошей.”
Крім того, несприятливим для інвесторів кроком з боку держави Берт Оверлак вважає запровадження кілька років тому в Україні податку на додану вартість для інвестицій.
„ Зазвичай саме інвестиції в основний капітал вільні від податків. Україна робить тут виняток. Це веде до того, що будь-який інвестиційний проект стає одразу на 20% дорожчим.”
Водночас, на думку німецького підприємця, сама по собі політична криза в Україні, допоки вона вирішується виключно політичними методами, без насильства, навряд чи може відлякати інвестора.
„Якщо ви запитаєте мене про умови для інвестицій, я не бачу в нинішній політичній кризі ніякої перешкоди. Для мене це як сімейний скандал, це трапляється в найкращих сім'ях. Україна зараз має внутрішньополітичні труднощі, але умови і стабільність є набагато кращими, ніж це було вісім років тому.”
Ми будемо далі рости і платити податки
Берт Оверлак також зізнається, що йому дуже імпонують українці, про яких він судить за працівниками власного підприємства "Укршпон":
„Мушу сказати, що на цьому людському рівні я Україну дуже люблю і навчився цінувати. Люди тут також визнають, що ми працюємо й для них.І вони бачать, що ми не стоїмо на місці, натомість, попри труднощі, які частково є й на політичному рівні, інвестуємо далі в надійне майбутнє підприємства, у конкурентоспроможність, щоб ми тут мали дійсно надійні робочі місця і щоб якраз для молодих людей могли запропонувати справжні перспективи.”
Підприємець вважає своє рішення інвестувати в Україну абсолютно правильним, а на запитання про подальші плани відповідає:
"Ми будемо тут далі інвестувати, ми будемо тут далі рости, ми будемо далі створювати робочі місця, ми будемо далі платити податки“.
Іван Гайванович