За здоров”ям – в Україну

З Якобом ми шукали на гарних лікарів і були в дитячому центрі у Мюнхені, І там ми вперше почули про центр професора Козявкіна.

З Беттіною Манзель ми познайомилися в літаку зі Львова до Франкфурта. Вона – мати трьох дітей, найстаршому Якобу вісім років. І саме він всі ці вісім років потерпає від невиліковної хвороби, пов”язаної з колись перенесеною гіпоксією мозку, тобто замалим надходженням кисню. Живе родина в Кельні. Але з маленьким сином об”їздила вже всю Німеччину, а от тепер дісталася й України. Саме там, в трускавецькій Міжнародній клініці відновного лікування ось уже восьмий раз побував Якоб разом з мамою. Чи допомагає українське лікування німецькій дитині?

Перед тим, як ми туди вперше поїхали, Якоб не міг сидіти. Ми якраз побували в Гайдельберґу, щоб замовити там для нього спеціальне крісло. Після терпапії в Україні те крісло стало непотрібним, бо Якоб там навчився сидіти і вперше став на ноги. Нині Якоб вже може ходити на милицях. Це для нас – великий прогрес.

А починалося все з того, що лікар однієї з районних лікарень Рівненської області з дитячим прізвищем Козявкін почав лікувати захворювання спинного мозку методом біомеханічного впливу. 1990 року у Львові з”явився лікувально-реабілітаційний центр ”Еліта”. Звістка про новий метод швидко поширилась Радянським Союзом, а потім – і Західною Європою. І вже 1991 року на лікування до Львова прибула перша група маленьких німців. З того часу потік пацієнтів тільки зростав, і доктор Володимир Ілліч Козявкін замислився над розширенням лікувальної бази. Так у 2003 році у Трускавці з”явилась велика, схожа зовні на фешенебельний готель Міжнародна клініка відновного лікування, де лікується півтори тисячі дітей на рік.

Ми спитали заступника директора з медичних питань Степана Михайловича Гордієвича, у чому полягає унікальність методу, і, відповідно, клініки:

”В основі нашої реабілітації лежить біомеханічна корекція хребта, яку робить усього кілька чоловік в нашій клініці. І тільки в нашій клініці, більше ніде в світі. Ми маємо цей ефект, маємо хороші результати, чого немає на Заході”.

Ну, на заході є багато чого. Не такі вже й секретні методи лікування в професора Козявкіна, щоб не можна було приїхати до України, побачити їх і застосувати в Німеччині, Італії чи на Маршалових островах. Принаймні, так думалося під час розмови. Ось що говорить з цього приводу Беттіна Манзель:

Окремі елементи робляться і німецькими лікарями, але роблять вони їх не так, як українські, і не в таких комбініціях. Існує і проблема фінансування. Одна справа, коли я в Німеччині можу піти раз після обіду на сеанс, а інша – коли терапія проводиться два тижні поспіль. До того ж у Німеччині немає спеціалізованих спинальних клінік, не говорячи вже про дитячі. Була одна клініка, але й та збанкрутувала. Щодо мануальної терапії, то в Україні вона теж інша, ніж у Німеччині. Це, вочевидь, проблема виховання. ментальності. Там кості ”хрумкотять” інакше. Лікавальна гімнастика значно інтенсивніша, складається враження, що там від дітей вимагається більше, ніж у Німеччині. До того ж там працює велика кількість персоналу, яку в Німеччині, очевидно, просто не можна було б оплатити.

Персоналу багато, бо крім біомеханічного впливу на хребет у комплексі лікування застосовуються також рефлексотерапія, апітерапія, лікувальна фізкультура, дельфіноімітатор, спеціальні комп”ютерні ігри тощо. Методика професора Козявкіна в 1998 була включена енциклопедичним виданням з дитячої ортопедії під редакцією німецького професора Нітарда до четвірки найефективніших методів реабілітації пацієнтів з ДЦП. Треба зауважити, що у клініці беруться і за інші складні хвороби, такі як наслідки травм та органічного ураження нервової системи, остеохондроз, наслідки гіпоксії мозку, яка стала, як ми згадували, причиною хвороби Якоба Манзеля, тощо.

Говорить доктор Гордієвич:

”Ми беремо не всіх дітей. Ми ознайомлюємось з випискою з історії хвороби, і потім кажемо, беремо ми цю дитину чи ні. Відбирають за діагнозом. Навіть іноді дорослих, з наслідками політравм. І є протипоказання, звичайно – генетична патологія або ламкість кісток. Тоді ми не можемо допомогти”.

Але крім власне медичних ноу-хау, у клініці доктора Козявкіна є ще щось. Це сама клініка. Усе це – вітражі, гарні березові меблі в холах, комп”ютери, кабельне телебачення в кімнатах - схоже на великий гарний дім, де все нагадує про радість життя. У цьому – постійна ”установка” на одужання. Адже це психологічно дуже важливо для маленьких пацієнтів.

За увесь час в обох клініках професора Козявкіна побувало понад 12 тисяч поцієнтів. Чимало серед них іноземців. Групи для відправки на лікування до української клініки формують спеціальні центри в Німеччині та Швейцарії. А приїздять сюди хворі також з Росії, Франції, Італії, Австралії, Болівії, США та багатьох інших країн. Як же ж вирішують тут мовну проблему?

”Всі наші працівники розмоляють українською, російською та англійською або німецькою. У нас немає проблем спілкування. Тобто вони з"являються тільки тоді, коли йдеться про екзотичні країни, арабські тощо”.

Успіхи клініки доктора Козявкіна часто називають дивом. Але сам він запевняє, що справа зовсім не в чудесах, а в напруженій праці колективу високопрофесійних фахівців. Доктор і сам працює по 10-12 годин на день. Крім того, професор Козявкін має на меті відкриття нових центрів.

Звичайно, ми не могли не задати співбесіднику суто практичне запитання: скільки коштує курс лікування у клініці?

”Для українських дітей біля 2 тисяч гривень. Дуже багато дітей ми лікуєм безплатно. Всіх з Трускавця, Дрогобича та Борислава, тобто з того регіону. Де знаходиться клініка. Крім того, даємо 50 безкоштовних путівок для дітей-сиріт, тих, хто не може заплатити через свій матеріальний стан”.

Для дітей з інших країн, які нині складають близько 50 відсотків усіх пацієнтів, лікування суттєво дорожче. Німецькі лікарняні каси, в яких застраховані всі жителі Німеччини і які за страхові внески гарантують практично безкоштовне лікування, у випадку з Україною платити за лікування не хочуть. Справа в тому, що забюрократизована Німеччина оплачує лише ті види лікування, які визнані німецькою медициною і яким є аналоги в німецькій медичній практиці. Оскільки у всього геніального або просто новітнього аналогів немає, то і платити каси не хочуть. Хоча абсурдність цього очевидна: адже, лікуючись в Україні, хворі не мають потреби звертатися до німецьких лікарів, а каси таким чином - платит їм. Беттіна Манзель розповіла, що деякі батьки намагаються добитися повернення коштів на лікування в Україні через суди. І що вже є кілька судових рішень, які ухвалили відшкодування коштів на лікування, яке дає позитивні результати. Родина Манзель до таких щасливчиків поки що не належить. На вісім польотів до України і на вісім перебувань в клініці гроші їм доводиться збирати самим.

Говорить Беттіна Манзель:

Це дорого - туди літати, але ми все ж таки збираємо гроші, бо кожен прагне зробити для своєї дитині якнайкраще.

Віктор Тимченко, Ірина Кащей