За лаштунками переговорів у Мінську

От уже впродовж трьох з половиною років у Мінську Тристороння контактна група (ТКГ), до складу якої входять представники України, Росії та ОБСЄ, шукає шляхи врегулювання ситуації на Донбасі. DW зустрілась з Ольгою Айвазовською, яка представляє Україну в політичній підгрупі ТКГ, і попросила розповісти, що ж відбувається за лаштунками переговорів. Айвазовська очолює неурядову і позапартійну всеукраїнську мережу громадських активістів "Опора", яка моніторить виборчий процес в Україні. До мінських переговорів Айвазовська приєдналася навесні 2016 року і залучена до процесу як незалежний експерт з виборів.

Deutsche Welle: Пані Айвазовська, у Мінську вже відбулося більше 80 раундів переговорів щодо ситуації на Донбасі. Чому так і не вдалося досягти суттєвого прогресу й перейти до практичних пунктів реалізації угоди?

Ольга Айвазовська: Тому що українська позиція "безпека передусім" не реалізована з боку агресора і ОРДЛО (окремі райони Донецької та Луганської областей, які не є підконтрольними Києву, - Ред.). Безпекові гарантії є необхідним етапом реалізації будь-яких політичних кроків.

Виходить, політичну підгрупу ТКГ, до якої належите також ви, можна назвати найменш продуктивною на переговорах...

Продуктивність - не в кількості речей, щодо яких є домовленості, а в забезпечені загального результату в контексті. Контекст не менш важливий, аніж безпосередні зустрічі в Мінську. Цей контекст стосується позиції західних партнерів щодо України і форм протидії російські окупації.

Які питання стоять на порядку денному політичної підгрупи зараз?

Політична підгрупа - це загальнополітичний контекст навколо мінських домовленостей. Питання, які стоять на порядку денному, - "формула Штайнмаєра" (проведення виборів у "ДНР/ЛНР" під контролем і за сприяння ОБСЄ, - Ред.), особливий порядок місцевого самоврядування (на непідконтрольних Києву територіях Донбасу, - Ред.), амністія, модальність виборів.

Який порядок за столом переговорів? І, до речі, цей стіл круглий?

Так, на загальних тристоронніх переговорах це - білий, круглий, великий стіл. Але в нашій підгрупі - прямокутний. Там присутні представники Росії, ОРДЛО, України та ОБСЄ. Функція ОБСЄ - модеруюча. Російська Федерація та представники ОРДЛО працюють як з одного боку столу, так і з однією політичною позицією. Вони сидять разом і де-факто є однією стороною.

Наскільки емоційно відбуваються переговори?

Мені байдуже, які емоції я викликаю з боку представників РФ і ОРДЛО. Я думаю, що некоректно емоції передавати у публічний простір. Але водночас ці переговори не є приємними для нас і, думаю, для більшості сторін.

Як довго, як правило, тривають зустрічі?

Зустрічі починаються зранку близько 10 години і закінчуються на представленні результатів в Тристоронній контактній групі десь близько 16-17 години.

Які умови перебування української делегації у Мінську? Раніше Роман Безсмертний, колишній представник України у ТКГ, розповідав, що представники делегації сплять на підлозі в українському посольстві по двадцятеро людей.

Роман Безсмертний говорить про реалії, які були у 2014 році. Ніхто зараз удвадцятьох на підлозі не спить. Наступного дня після цієї заяви у нас було засідання в Мінську. Вона викликала великий резонанс серед учасників перемовин. Але це не відповідає дійсності станом на зараз.

За чий рахунок Ви як громадська активістка їздите до Мінська?

Кожен учасник перемовин має особливі умови логістики. Я себе забезпечую сама. Є представники, які фінансуються за рахунок уряду. Щодо цього є певні передісторії. Наприклад, залучений зовнішній експерт з неурядової організації, який не є держслужбовцем і не представляє жоден орган влади, навряд чи може оплачуватися з державного бюджету. Але це власне рішення і питання кожного з учасників, наскільки цікаво чи потрібно брати участь у переговорах, наскільки цей власний внесок може бути ефективним.

Чи є у вас вільний час у Мінську? Де і як ви його проводите?

Я залишаюсь у Мінську рівно на стільки часу, скільки потрібно для участі у зустрічах. Прилітаю на один день, після переговорів сідаю в машину і їду до аеропорту та повертаюсь до Києва. Дехто, у кого засідання починаються пізніше, аніж у нашої підгрупи, має можливість відвідати місто, але після більше 80 раундів переговорів це вже не настільки цікава локація для туристичних цілей. Хоча, приміром, віце-спікер Верховної Ради Ірина Геращенко запланувала якось сходити до білоруської книжкової крамниці - у неї було вікно і вона купила там кілька книжок.

Чи ви не втомилися двічі на місяць їздити в Мінськ?

Практично втома є не від консультацій чи від виїздів, для яких, наприклад, доводиться вставати о другій годині ночі, аби встигнути на літак о п'ятій ранку. Втома є від ставлення до мінських перемовин. У нас відбувається в медійному інформаційному просторі підміна проблеми, бо нею є не "Мінськ", а Росія.