За ґратами разом з мамою: тюрми матері і дитини у Німеччині

Жіноча колонія у Франкфурті. Розфарбована у яскраві кольори будівля дещо вирізняється від решти в’язниці. Хоча її теж оточує колючий дріт, це – крило матері й дитини. Німецька системи виконання покарань передбачає, що для дітей, молодших за три роки, краще навіть у в’язниці перебувати поряд із матусею, ніж потрапити в інтернат. Втім, спеціально обладнані корпуси, як у Франкфурті-на-Майні, так і загалом у країні є рідкістю і користуються підвищеним попитом.

Як пояснює працівник в’язниці матері й дитини Клаус Гермес, дітям, старшим за три роки, перебувати за ґратами не дозволяють. Це зроблено для того, щоб діти не виростали в умовах тюрми. «Мета – це запобігти розлученню матері й дитини»,- каже Гермес.

Вихователь Гермес тісно співпрацює із місцевим відомством захисту дітей і кожен випадок вивчає окремо, ще коли матері – або майбутні матері – перебувають на етапі судового процесу, тобто ще перед оголошенням вироку та терміну ув’язнення. Якщо мати –наркоманка або засуджена на довічне ув’язнення, то дітей автоматично відправляють до притулку.

Мартіна і Демьєн

27-річна Мартіна (її справжнє імя змінено) має відсидіти 9 років за спробу вбивства. Для жінки спеціальна зона означає можливість бачити, як росте та розвивається її син, попри перебування за ґратами. Сина Демьєна вона народила в слідчому ізоляторі, і мати з дитиною отримали місце в спеціальній установі, в окремій камері.

Демьєн дізнається про навколишній світ не лише через заґратоване вікно, його беруть із собою в місто й на прогулянки. Хоча це роюить не мама, а виховаителькию. «Весь свій початковий життєвий досвід він здобуде без мене»,- каже його мама. «Він уперше відвідав басейн та зоопарк з чужими людьми».

Беатрікс Дайнгард вже 19 років працює медсестрою у в’язниці. Вона каже, виходячи із свого тривалого досвіду, що на дітей не впливає перебування в неволі разом з мамою у перші три роки життя. «А ось коли вони стають старшими, то починають ставити дедалі складніші запитання, на які важко відповідати і мамі, і персоналу»,- пояснює тюремна медсестра. Буває навіть непросто сходити до лікаря, адже діти часто плачуть, і матері вкрай важко відпустити їх.

Складні запитання

Зручність спеціальної тюрми у тому, що матері можуть проводити багато часу й гратися з їхніми дітьми, але й мати доступ до освітнього інструментарію. На думку Беатрікс Дайнгард, якщо мама в добрих стосунках із вихователями, діти мають можливість нормально розвиватися і неволя їм ніяк не зашкоджує.

«Якщо і виникає проблема, то це пов’язано із зовнішнім оточенням, звідки походять мати і дитина»,- каже Дайнгард. Мартіна ж із жахом чекає того моменту, коли її син виросте і почне ставити незручні запитання про світ, який його оточує. Хоча вона й намагалась вже пояснити йому, чому вони тут. «Але якщо він спитає, ти були негідницею і тебе відправили у в’язницю. Це означає, що і я – теж негідник?»

Такі питання важким тягарем опускаються на плечі молодої жінки. Втім, Мартіна сподівається вийти на волю раніше, ніж через три роки, і бути зі своїм сином вже за межами тюремних стін.

Автори: Клаудіа Геннен, Захар Бутирський
Редактор: Леся Юрченко