Чи дозволить контракт уникнути потреби в мобілізації
22 квітня 2016 р.
У травні-червні міноборони України планує призвати на строкову службу до лав Збройних сил (ЗСУ) близько 16,6 тисячі громадян. Ця кількість, як повідомляє прес-служба оборонного відомства, була затверджена розпорядженням уряду. "З них в Збройних силах України служитимуть 8 тисяч 15 осіб, у Нацгвардії - чотири тисячі осіб, в Держприкордонслужбі та Держспецслужбі транспорту - чотири тисячі та 600 осіб відповідно", - йдеться в повідомленні міноборони.
Голова українського прикордонного відомства Віктор Назаренко раніше називав в пресі відновлення скасованого кілька років тому призову тимчасовим заходом. Зокрема, цього року він пояснював таку необхідність масовою демобілізацією службовців у березні. "Ми готуємося до прийняття солдатів строкової служби і зможемо забезпечити їм належні умови. Вони виконуватимуть завдання на ділянках, які не пов'язані з проведенням АТО", - додав Назаренко. Всі опитані військові та експерти також заперечують, що призовники строкової служби можуть бути скеровані в зону бойових дій на Донбасі та стверджують, що ці солдати мають лише навчатися військової справи, але не воювати.
Для порівняння, 2015 року йшлося про 21 тисячу призовників, віком від 20 до 27 років. Представник міноборони підполковник Віталій Куликовський в інтерв'ю українській пресі повідомив, що кількість призваних на строкову службу невпинно скорочується. "Упродовж останніх десяти років кожні півроку підпадали під призов до 50 тисяч українців", - уточнив він.
Час добробатів минув
Директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець в інтерв'ю DW сказав, що за останні два роки в українській армії невпинно збільшується кількість солдатів-контрактників. Це корелюється із заявою міністра оборони України Степана Полторака, який заявив, що не бачить гострої необхідності в проведенні нової хвилі мобілізації військових із запасу. Він повідомив, що на контракт вже прийнято 20 тисяч осіб, при цьому демобілізовано близько 30 тисяч солдатів, які були залучені під час "четвертої хвилі" мобілізації. Тож кількість контрактників у значній мірі покриває потреби ЗСУ.
Значно мірою кількість контрактників збільшилася через легалізацію добровольчих батальйонів, пояснив DW народний депутат та координатор групи "Інформаційний спротив" Дмитро Тимчук. "На сьогодні залишились тільки два збройні формування, що не входять до війська: це підрозділи "Правого сектора" і Організації українських націоналістів. Але і з ними тривають переговори про легалізацію, бо Конституція України забороняє існування збройних формувань поза складом офіційних структур", - розповів Тимчук.
Добровольчі батальйони стали основою для формування мотопіхотних бригад на доповнення до механізованих бригад, зазначив Сергій Згурець. "Саме добровольчі батальйони винесли на собі тягар воєнного напруження на початку війни на Донбасі, в період слабкості армії. Але згодом почалася махновщина і некерованість цих підрозділів", - уточнив експерт. Він вважає, що зараз українська армія достатньо навчена і озброєна, щоби стримувати сили супротивника на лінії розмежування на Донбасі. А градус бойового духу військових дещо знизився передусім через позиційний характер війни і може знову значно зрости в разі ескалації бойових дій.
Настрої ветеранів
Таку думку поділяє чимало опитаних учасників бойових дій на Донбасі. Серед них - ветеран АТО і колишній боєць добровольчого батальйону "Донбас" Валерій Лавренов, який був учасником важких боїв в зоні Артемівська та спромігся самотужки вийти з оточення в Іловайську. Тепер він будує в Івано-Франківській області пансіонат для ветеранів бойових дій, але не виключає, що пристане на пропозицію своїх бойових побратимів, які кличуть його повернутися на Донбас. Він каже, що багато хто з його товаришів не бачить у суспільстві тих змін, за "які вони билися на Майдані" і що їм важко адаптуватися до такого цивільного життя.
За словами Лавренова, багато хто з його друзів нині очолує підрозділи Збройних сил України і їм вкрай потрібні люди з бойовим досвідом. Раніше Валерій заробляв собі на хліб промисловим альпінізмом, але пішов боротися на Євромайдан після перших смертей протестувальників Сергія Нігояна та Михайла Жизневського на вулиці Грушевського. На початку літа 2014 року, коли в Луганську збили ІЛ-76 з нашими бійцями - Лавренов відчув, що не може залишатися осторонь і зголосився добровольцем в батальйон "Донбас". "Зараз я можу підписати із ЗСУ контракт, але спочатку не більше, як на півроку. Бо позиційна війна у шанцях - це не про мене", - заявив DW він.