Зепп Блаттер, вічний президент ФІФА

ФІФА і Зепп Блаттер – два нероздільні поняття. Принаймні таке враження складається, якщо врахувати, що цей швейцарець от уже 13 років очолює найважливіший спортивний союз світу. Міжнародну федерацію футболу Блаттер називає своєю «родиною», і править в ній він на кшталт старого патріарха. Він не терпить ані критики, ані суперників. Це відчув на собі і його колишній прихильник, а згодом конкурент – Мохамед бін Хаммам. Після закидів у корупції комісія ФІФА з питань етики відсторонила його від виконання обов'язків заступника голови федерації, після чого він вибув і з боротьби за трон.

Ця сама комісія не забарилась відразу заявити, що жодні закиди в хабарництві, які лунали також на адресу шефа федерації Блаттера, є безпідставними. Таким чином розчищено шлях для подальшого перебування Зеппа Блаттера на посаді керівника ФІФА. Голосування має відбутися першого червня. Оглядачі вже встигли розгледіти в цих виборах справжній фарс, адже головний кандидат іде на них без жодного конкурента.

Внутрішній потяг

Що це за особа, якій досі вдавалося викрутитися з усіх скандалів, і яка у віці 75 років навіть думати не хоче про вихід на пенсію? Ми зустрілися з ним у шикарній штаб-квартирі ФІФА, в якій він править, сидячи високо над Цюріхом. Лише після того, як вимкнули камери й мікрофони, наймогутніша у футбольному світі людина, підняла завісу таємничості над запитанням про те, чому він не збирається полишати свою роботу. «Це внутрішній потяг, який не дозволяє мені просто так сидіти без руху, – каже Блаттер. – Я вимушений іти далі, й далі».

Таку рису характеру Зеппа Блаттера підтверджують і його соратники. Чимало його колег по федерації наголошують на його честолюбстві, на його прагненні отримати визнання, на тому, що саме це і є головними мотивами, якими керується в своїх діях Зепп Блаттер. Він є невтомним посланцем своєї найулюбленішої справи, якою для нього є футбол. «Мене часто називають місіонером, що мені взагалі не заважає. Якщо прагнеш чогось досягти за допомогою футболу, що приносить радість людям, то це можна вважати місією. Ми не можемо змінити світ. Але ми можемо дати йому краще майбутнє», - переконаний Блаттер.

«Футбол – це більше, ніж всі релігії разом»

Заради людей, заради світу, заради кращого майбутнього. Мабуть, жоден функціонер в історії спорту ще так не переоцінював значення футбольного матчу для суспільства, як це робить Зепп Блаттер. Він любить наголошувати на тому, що ФІФА має більше членів, ніж Організація Об'єднаних Націй. Але й цього йому замало: «Футбол – це більше, ніж релігія. Це більше ніж всі релігії разом». Виходить, м'яч є міцнішим за віру? Еволюція футболіста за Блаттером розпочинається дуже рано: «Ще ненароджена дитина буцається ногами в утробі матері». «Той, хто винайшов людину, винайшов і футбол», - доходить висновку голова Міжнародної федерації футболу.

Краще зрозуміти ці слова можна в тому разі, якщо врахувати, як Блаттер дивиться на футбол. А дивиться він на нього не без підстав частково як на власний витвір. І він гордиться цим. При чому настільки, що вже неодноразово говорив про Нобелівську премію миру як відзнаку за діяльність ФІФА, спрямовану на об'єднання народів й підтримку країн, що розвиваються. Для Блаттера це стало б кульмінацією його життя.

Від футболіста-любителя до шефа світового футболу

А розпочалося все в невеличкому швейцарському містечку Вісп. Не боятися праці – це та цінність, яку він взяв від свого батька, що працював майстром на хімічній фабриці. Ще в дитинстві Зепп закохався у футбол. Він грав у найвищій швейцарській любительській лізі. Однак батько завжди казав хлопцю, що той ніколи не зможе заробляти на життя футболом. Син же довів зрештою протилежне. Після студіювання економіки в Лозанні 1964-го року розпочинається його сходження по кар'єрних сходах спортивного функціонера. Спочатку Зепп Блаттер працював у Швейцарському хокейному союзі. 1975-го року він перейшов до ФІФА і обійняв там посаду одного з директорів. На той час Міжнародна федерація футболу ще не була багатомільярдним підприємством. Це була невеличка організація, яка нараховувала десяток постійних працівників. Фінансово вона залежала від свого спонсора – компанії Coca-Cola. 1981-го року Блаттера обрали генеральним секретарем. На цій посаді йому вдалося згодом збільшити вдвічі кількість учасників чемпіонату світу.

Тріумф настав 1988 року: Блаттер став президентом ФІФА. Щоправда, все відбувалося не так вже й гладко. Напередодні голосування його конкурент Леннарт Йоханссон, президент потужного європейського футбольного союзу УЄФА, вже мало не святкував перемогу. Він був переконаний, що більшість футбольних союзів – на його боці. Однак несподівано деякі африканські представники змінили свою думку й перейшли на сторону Блаттера. Тоді ходили чутки, що начебто в готелі вони отримали хабара. «Я був наївним думати, що мене підтримує більшість. Пізніше я побачив, що відбулися речі, які я не міг пояснити», – згадує сьогодні Йоханссон. Блаттер спростовує: «Мене взагалі в цьому готелі не було. Я поселився в іншому готелі з моєю донькою. Вона була єдина, хто мене підтримував під час передвиборної боротьби». Однак тоді Блаттер мав ще потужну підтримку з боку нині його найзапеклішого суперника Мохамеда бін Хаммама, члена виконавчого комітету ФІФА з Катару. А він то якраз і мешкав у згаданому паризькому готелі. «Бін Хаммам пообіцяв нам гроші, – згадує Хассан Алі, делегат ФІФА із Сомалі. – Але найважливішим було те, що він пообіцяв нам важливі посади у ФІФА й в африканській федерації». За це делегати мали проголосувати за Блаттера. Довести такі корупційні дії так і не вдалося. Однак неприємний присмак залишився. І це не єдиний підозрілий момент.

Афера, яка може наздогнати Блаттера

2001-го року Блаттер уперше потрапив під тиск. Збанкрутував найважливіший діловий партнер ФІФА – маркетингова фірма ISL. Назовні непримітна фірма зі штаб-квартирою у швейцарському місті Цуг займалася продажем прав на рекламу й телетрансляцію з подій, які організовувала ФІФА. Цей бізнес приносив Міжнародній федерації футболу мільйонні прибутки, а деяким її працівникам непогані додаткові заробітки. Майже 110 мільйонів євро ISL витратила на підкуп спортивних функціонерів, у тому числі й у лавах ФІФА. «Інакше б інша сторона не підписала ці угоди», - пояснював фінансовий директор ISL Ганс-Юрґ Шмід, коли збанкрутілою компанією зайнявся суд. Оскільки корупція в спорті в Швейцарії не вважається злочином, афера не мала для ФІФА якихось серйозних наслідків. Досі не мала. Тепер у швейцарській політиці з'явилися сили, які б хотіли змінити ситуацію. До них належить і член швейцарської Національної ради Роланд Бюхель, який хоче ще раз повернутися й до скандалу навколо ISL. «Це був, мабуть, найвищий рівень мистецтва підкупу, – каже Бюхель. – Були створені десятки підставних фірм у різних податкових оазах, сюди належали й чорні валізи заповнені грошима, в кожній по п'ять-шість мільйонів франків». Бюхель виступає за внесення змін до кримінального кодексу, аби нарешті можна було притягати до судової відповідальності й за корупцію в спорті. Отже, минуле ще може наздогнати Зеппа Блаттера.

Однак Блаттер надає перевагу не говорити про це. Перед інтерв'ю він повідомив через свою прес-секретарку, що на запитання про ISL та підкуп він не відповідатиме. Найбільше йому подобається згадувати цифри, які його прикрашають: за його президентства доходи ФІФА зросли в дванадцять разів. «Нема жодної іншої організації, яка б мала більший оборот за міжнародний футбол, – наголошує Блаттер. – Мається на увазі не лише ФІФА, а весь міжнародний футбол, річний оборот якого становить приблизно 300 мільярдів доларів». Водночас Блаттер вміє використовувати таке багатство так, щоб воно приносило йому вигоду: торік під час конгресу ФІФА він пообіцяв національним федераціям позачергові виплати і водночас повідомив, що знову балотуватиметься на посаду президента.

ЧС 2010: ФІФА виграла, Південна Африка програла

Однак такі методи спрацьовують не всюди. Є й такі, кого Блаттер розчарував. Варто згадати Чемпіонат світу 2010 року в Південній Африці. ФІФА отримала тоді рекордні прибутки обсягом 2,3 мільярдів євро. Південна Африка, однак, після ейфорійного свята залишилася сидіти на мільярдних збитках, на незмінно високому безробітті й дорогих стадіонах, які часто залишаються стояти порожніми. Так поступово починає облуплюватися фарба з найбільшого досягнення Блаттера: проведення Чемпіонату світу в Африці. Але він особисто ставиться до цього, схоже, спокійно. «Хочу, щоб про мене згадували як про людину, яка за допомогою футболу намагалась щось змінити». «І чи вдалося йому це?» – запитали ми. «Так, безперечно! І я ще продовжую змінювати!»

Автор: Йоша Вебер / Володимир Медяний
Редактор: Леся Юрченко