1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Змінюється українське медіа-обличчя

8 січня 2005 р.

Українське телебачення ще напередодні першого туру президентських виборів почало поволі, але впевнено змінювати своє обличчя. Причому в кращий бік, у бік об‘єктивності й неупередженості. Небувалого поштовху цьому процесу трансформації надала «помаранчева революція». Але й нині зміни не завершилися.

https://p.dw.com/p/APB9
Фото: APTN

На сторінках часопису «Телекритика» його головний редактор Наталя Лігачова висловила свої побажання щодо того, яким повинно стати телебачення в Україні. Вона виклала навіть план, як сформувати новий якісний медіапростір, які завдання для цьго слід виконати. В інтерв‘ю «Німецькій хвилі» пані Лігачова досить оптимістично висловлювалася щодо шансів реалізувати цей план. Водночас вона не виключала, що й нова, демократична влада може не втриматися від спокуси «перевести телеканали в ручне управління». Щодо підстав для таких побоювань, то головний редактор «Телекритики» зазначила:

«Серед опозиціонерів є досить багато тих, котрі вже були дотичні якимось чином до ЗМІ. І цей їхні досвід не був аж таким демократичним. Ми знаємо роль Зінченка у становленні «Інтера» і в тому, яку він політику проводив свого часу. І роль того ж Бродського в «Київських відомостях», і Андрія Деркача. Тож ми маємо розумаіти, що політики завжди прагнуть контролювати медіа. Вони контролюють їх настільки, наскільки це дозволяють журналісти й власники ЗМІ. Це обов"язково треба враховувати. Тобто не лягати під політиків, а висловлювати свою позицію».

Пані Лігачова вважає, що досі більшість українських телеканалів існували в квазі-ринковому середовищі. Далі вона пояснила, що мала на увазі:

«Була досить непрозора система оплати інфраструктури, оренди, рекламної діяльності, непрозора конкуренція. І якщо громадські органзації та нова політична влада поставлять всі канали в рівні умови, то вони конкуруватимуть у першу чергу продуктом, а не кулуарними схемами, близькістю до тих чи інших політиків, котрі виконують роль так званого «даху». І коли вони почнуть конкурувати саме продуктом, тоді ми й побачимо, які канали є популярними, а які ні».

5 телеканал під час подій на Майдані Незалежності став, за визначенням деяких політологів, «рупором Помаранчевої революції». Нині й він готується до серйозних концептуальних змін. Про них розповів у інтерв»ю «Німецькій хвилі» редактор однієї з програм 5 каналу Роман Чайка:

«Що стосується 5 каналу, то ми мали виписану стратегію ще задовго до всіх революційних подій, які доводилося висвітлювати в режімі nonstop-телемарафону. Ми ще раніше запланували перевести канал у новинний режим. Ми вже працюємо із щогодинними випусками новин, а зранку вони йдуть щопівгодини. Тобто наш формат близький до таких каналів як BBC CNN, Euro-News тощо. Ми ще хочемо подати щось від таких каналів, як Discovery з освітніми програмами. Багато наших журналістів планує започатковувати власні програми й шоу».

Шеф-редактор інформаційно-аналітитчної служби «Інтера» Олексій Мустафін в інтерв‘ю «Німецькій хвилі» зазначив, що його канал не планує запроваджувати серйозних змін:

«У нас концепція мовлення визначена давно і ми не збираємося її змінювати. Наш канал загальнонаціональний, канал для всієї сім‘ї. Традиційно нас більше дивляться в російськомовних регіонах. Ми не бажаємо втрачати нашу нинішню аудиторію, тому й не плануємо особливих змін. У нас є кілька аналітичних програм: «Подробиці тижня», «Завтра», хоча аналітика, це не те, чого наша аудиторія потребує перш за все. Тому якихось нових проектів у цій царині ми запускати не плануємо. А щодо новин то ми вважаємо, що вони в першу чергу повинні бути цікавими для глядача. Не для одного «глядача», як це ще недавно було на багатьох українських телеканалах, а для мільйонів глядачів».

Олександр Богуцький – генеральний директор ICTV – в інтерв‘ю «Німецькій хвилі» скептично висловився про намагання деяких телеканалів перейти на суто новинний формат:

«За своїм визнаяенням телебчення – це взагалі розвага. Що стосується новинних каналів, то вони не будуть мати широкої авдиторї. І навпаки, будь-який розквіт телебачення можливий лише тоді, коли поряд з новинами будуть якісні розважальні програми. Інша справа, що в Україні вже понад 15 телеканалів, у Києві радіостанцій більше, ніж в Лондоні. Багато телеканалів перетинаються між собою, тож треба хоч щось робити для того, аби виділятися. Водночас я досить скептично сталюся до того, хто заявляє, що бажає створити суто новинний канал».

Оцінюючи загалом ситуацію в медіа-просторі України, Олександр Богуцький звернув увагу на такі м оменти:

«Насправді все дуже залежить від того, яким президентом стане Ющенко й чи підтвердить він свої заяви про свободу слова, про неупередженість журналістики й інші сигнали, спрямовані до журналістів, зокрема, «бути на чатах інтересів демократії». Якщо говорити загалом про медійну ситуацію «до і після Ющенка», то з формальної точки зору закони залишаються ті самі. А значить у будь-який момент можна задіяти ті ж механізми тиску, які діяли раніше. Тож побачимо».

«Я переконаний, що українське суспільство конче потребує абсолютно іншого телебачення!», - заявив голова Комітету ВРУ з питань свободи слова та інформації Микола Томенко, коментуючи останні новорічні програми. Саме його більшість українських аналітиків бачить у майбутньому головним куратором від уряду медіапростору в державі. У цьому ж коментарі пан Томенко висловив переконання, що Україні необхідне телебачення, яке цінує мораль, гідність та повагу. Чи дійсно воно стане таким залежатиме як від новоїх влади, так і від кожного конкретного журналіста.

Любомир Петренко