Зростання цін на нафту та ренесанс атомної енергетики

Простої погрози повстанців у Нігерії, сьомій за величиною країні, яка добуває нафту, було достатньо, аби викликати шок в усьому світі. Адже нерви і до того були вже на межі через замахи на нафтогони в Іраку, податковий конфлікт навколо російського нафтового велетня Юкоса та затримку з видобутком нафти через катастрофічні урагани в Мексиканській затоці. Ще й на додачу Китай, який майже удвічі збільшив імпорт нафти, поставив Організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК) на межу своїх можливостей стосовно обсягів видобутку ”чорного золота”. Жодна з цих причин так швидко не зникне. Китай та Індія виявляють швидше тенденцію до того, що багато мільярдів людей наслідують західний культ автомобіля. Тому в міжнародній конкуренції переможе не той, хто найбільше споживає енергії, а той, хто найкраще вміє економити, - аналізує газета ТЮРІНҐЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ.

Газета НОРДБАЙЕРІШЕ КУРІР теж намагається розібратися в причинах розвитку подій на нафтовому ринку:

До подорожчання нафти призвели війни, кризи і природні катастрофи. Ці суворі факти, однак, лише половина правди про історію з цінами на нафту. Ціну підганяють торговці. Саме вони підсилюють тенденцію до істерики, бо з цього їм є зиск. Для індустріальних країн, економіка яких особливо залежить від нафти, актуальний нездоровий розвиток цін не неї означає тільки те, що їм ще швидше, ніж планувалося, доведеться попрощатися з традиційним енергоносієм, - передрікає газета НОРДБАЙЕРІШЕ КУРІР.

Водночас газета ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ не погоджується з тезою про спекулянтів, яку відстоюють також окремі уряди:

У торгівлі нафтою спекулянти лише підсилюють тенденцію. Вони не визначають напрямку, а застрибують в потяг, що з фундаментальних причин рухається в тому чи іншому напрямку. Проти теорії злих торговців свідчить і та обставина, що на ринку нафти драматично підскочили ціни й на довгострокові контракти, яких спекулянти власне уникають. (...) Вірогідно, тут слід постійно нагадувати, що такі темпи зростання попиту на сиру нафту, яких світ не бачив, починаючи від 1978-го року, пояснюються передусім кон”юнктурними причинами. Водночас виробничі резерви залишаються обмеженими. Обсяги видобутку нафти країнами ОПЕК сягнули вже найвищої за останні 25 років межі. З огляду на таку ситуацію торгівлі дуже болюче реагує на катастрофічні смерчі та політичні заворушення, внаслідок яких видобуток нафти призупиняється. І тут даремно чекати на якісь швидкі зміни, - читаємо в газеті ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Газета НОЙЕ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНҐ застерігає перед небезпекою, яка може загрожувати індустріальним країнам, якщо вони й надалі нехтуватимуть закликами переорієнтуватися з нафти на інші енергоносії:

Для майбутнього це нічого доброго не віщує. Адже згідно з прогнозами Міжнародного агентства з атомної енергетики споживання нафти в наступні 25 років ще раз збільшиться на 50 відсотків. І це цілком реально, якщо поглянути на темпи зростання потреб Китаю, який нині переживає справжній економічний бум. Досить швидкими темпами розвивається і економіка Індії. Оскільки, з одного боку, дедалі складніше відбувається відкриття нових нафтових джерел, а з іншого - запаси нафти і без того обмежені, то передбачлива політика має полягати якраз у зменшенні залежності від ”чорного золота” й інтенсивнішому використанні відновлюваної енергії. Це принесе користь не лише довкіллю, а й самій економіці, - переконана газета НОЙЕ ОСНАБРЮККЕР ЦАЙТУНҐ.

Газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД не виключає навіть ренесансу атомної енергетики в Німеччині:

Дискусія про майбутнє енергозабезпечення в Німеччині все ще точиться вздовж ідеологічних ліній. Так, соціал-демократи виступають за відкриття нових вугільних шахт. Натомість християнські демократи та ліберали, які зі сьогоднішньої точки зору, мають добрі шанси сформувати наступний федеральний уряд, вимагають, незважаючи на прийняту відмову від використання атомної енергії, принаймні тримати відкритою можливість повернення до виробництва електроенергії на АЕС. Незалежно від відстоювання тієї чи іншої іделогічної позиції, насправді постає питання, чи зможе Німеччина до 2020 року компенсувати відключення всіх свої атомних енергоблоків. Відновлювальних видів енергії вітру та сонця і в майбутньому буде недостатньо для забезпечення струмом енергомісткого виробництва, куди належить, наприклад, алюмінієва промисловіть, - пише газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

Огляд преси підготувала Оксана Курилас