Какау: "На всі 100 - за Німеччину"

Какау – м'яко кажучи, незвичний персонаж для Німеччини на Кубку Світу. Футбол – гра молодих, а цей нападник лише торік дебютував на міжнародній арені, у віці 28. Він народився як Клаудемір Джеронімо Баррето (Claudiomir Jerônimo Barreto) 27 березня 1981-го, в Санту-Андре у бразильському штаті Сан-Паулу.

Після переїзду до Європи Какау важко торував собі дорогу від нижніх ліг до вершини німецького футболу. В «Штутгарті» бразило-німця помітив Йоахим Лев та включив до складу збірної на ЧС-2010. Забивши у першому товариському матчі з Мальтою два м'ячі, Какау став усерйоз розглядатися багатьма як заміна Мирославу Клозе, чинному фавориту тренера, який своєю грою дедалі більше розчаровує.

Какау розповів Deutsche Welle, за яких обставин він вирішив грати за прийомну батьківщину та про те, в якій мірі склад команди, що включає Жерома Боатенга, Марко Маріна, Месута Озіла та Самі Кедіру, відбиває сучасне німецьке суспільство.

DW: Брати участь в Кубку Світу - про це мріє, напевно, кожен футболіст. Але в дитинстві Ви уявляли собі, мабуть, футболку зовсім іншого кольору?

Какау: Так і є, кожен мріє зіграти на чемпіонаті світу. Мої обставини життя змінилися, і я жив тут 10 років. Тепер я отримав шанс позмагатися на чемпіонаті світу за Німеччину. Я дуже щасливий, що маю таку можливість. Я почуваюсь абсолютно як німець, коли треба вийти і представити свою країну.

Яким чином сформувалось це відчуття? Як людина, котра народилась і виросла в Бразилії, за 10 років стала німцем?

До Німеччини я приїхав у 2000 році та грав за Мюнхен у п'ятому дивізіоні. Там я піднявся завдяки своїй відмінній формі. Потім мене взяли в Нюрнберг, у резерв. Після цього я доріс і до основи та грав у бундеслізі. Потім стався трансфер до Штутгарта, де я граю ось вже сім років. Я добре грав та мав багато успіхів, вийшовши у бундеслізі на перший план.

Минулого року я отримав німецьке громадянство. Я довго розмовляв на цю тему зі своєю дружиною, і нарешті ми дійшли висновку, що для нас як для родини так буде краще. Це відкриє нові можливості нашим дітям у тому разі, якщо вони захочуть вчитися та жити тут в майбутньому. Два місяці тому Йоахим Лев захотів поговорити зі мною. Він спитав, чи хочу я грати за збірну Німеччини.

Ви одразу згодилися чи спочатку попросили час на роздуми?

У процесі. Раніше було багато спекуляцій на цю тему, тому починаєш обмірковувати – чи хочеш ти цього і чи це йде від щирого серця. Минув час, і я зрозумів, що це – саме те, чого насправді прагнув. Я тут в Німеччині почуваюсь як вдома, зі своєю родиною, і для мене – велика честь грати в національній збірній Німеччини.

Як ставляться до Вас німецькі фани?

У районі Штутгарта, де я мешкаю, уболівальники завжди були дуже позитивно налаштовані, навіть якщо й лише через те, що я граю за їхній клуб. Щодо національної збірної, то досі у мені теж був хороший досвід. Про стосунки з фанами я можу сказати лише хороше.

Перед Вами в національній збірній були й інші, народжені в Бразилії ( Пауло Рінк та Кевін Кураньї). Але Ви перший, кому пощастило увійти до складу збірної на чемпіонаті світу...

Я не знаю, хто і що на це вплинуло. Керівництво та відбірковий комітет часто змінюються. Фактом є те, що Німеччина зробила дуже багато у напрямку інтеграції іноземців з багатьох різних країн. Німеччина відкрила цим людям безліч можливостей, не лише футболістам. Німеччина стала багатокультурною країною, і це відбивається в національній команді. Тут є гравці із корінням у Туреччині, Тунісі, Сербії, Бразилії. Я думаю, що така тенденція відображає тенденції в самій країні.

Чого Ви очікуєте від Німеччини на чемпіонаті світу?

Фаворитами є Англія, Італія, Франція, Аргентина, Іспанія та Бразилія, і Німеччина до них також належить. Я гадаю, що якщо ми будемо добре грати і будемо однією дружною командою – а в цьому справжня сила німецьких команд – тоді в нас є хороші шансі стати фіналістом та виграти трофей.

А якщо Бразилія та Німеччина зустрінуться в фіналі?

Тоді буде дуже емоційна гра, у якій я викладусь на усі 100 відсотків та не маю жодних сумнівів, що перемогу здобуде Німеччина.

Інтерв'ю: Тадеу Меніконі
Редактори: Захар Бутирський, Леся Юрченко