Катерина Титова: тут інший підхід до навчання

Наприкінці 19 століття російський композитор і піаніст-віртуоз Антон Рубіншейн заснував міжнародний конкурс піаністів і композиторів, переможцями якого у різні роки були видатні Вільгельм Бакгаус, Йозеф Левін і Олександр Ґедеке. Перший конкурс відбувся 1890 року у Петербурзі, потім проводився раз на п’ять років у різних містах Європи - у Берліні, Відні і Парижі. Однак Перша світова війна і революційні події у Росії перервали традицію. Нині на честь видатного піаніста названо багато малих і великих конкурсів у різних країнах. Але ініціативна група на чолі з директором Дрезденського оперного театру „Semperoper”, яка багато років працювала над створенням у столиці Саксонії великого міжнародного конкурсу піаністів, вирішила не просто назвати конкурс іменем Рубінштейна, але і відновити міжнародну традицію, започатковану російським композитором, який, до речі, декілька років жив і працював у Дрездені. Відроджене 2003 року змагання молодих піаністів проходить раз на два роки. Розповідає директор дрезденської „Semperoper” і голова організаційного комітету конкурсу Ганс-Йоагім Фрай:

„Ми дуже тішимося, що цього року у конкурсі взяли участь понад 60 молодих виконавців. Таким чином ми увійшли до числа великих міжнародних конкурсів. Залучивши до оцінки виступів 25 суддів із 9 країн, ми отримали дуже компетентне журі. Після багатьох раундів і успішного виступу у фіналі заслужену перемогу виборола Катерина Титова з України. Ми особливо раді вітати її, адже Катерина нині якраз навчається у Дрезденіській музичній академії”.

Важливими критеріями оцінки виступу піаністів Ганс-Йоагім Фрай, який очолював журі конкурсу, називає музичність виконання, співучість, виваженість мелодійних ліній. Експерти звертають увагу на те, наскільки жорстким або м’яким є контакт з інструментом, як використовується педаль. Натомість серед дуже багатьох критеріїв Ганс-Йоагім Фрай особливо виділяє представлення виконавцем самого себе. Це, за словами голови журі, молодій українській піаністці вдалося зробити якнайкраще:

“Пані Титова має дуже професійний підхід до виконання. Її гра відрізняється дуже м’яким, приємним звучанням. Вона дуже виразно вкладає у виконання свою особистість. Катерина Титова перемогла завдяки зрілості і майстерності, яка вирізнила її серед багатьох конкурсантів”.

У фіналі конкурсу Катерина Титова виконувала другий фортепіанний концерт Сергія Рахманінова – її улюбленого композитора:

“Коли у мене поганий настрій, я граю. Пограю щось на кшталт того самого Рахманінова – і легше стає”.

Катерина Титова зізнається, що конкурс імені Антона Рубінштейна став для неї справжнім випробуванням:

“Звісно, було важко. Це, мабуть, був найсерйозніший із конкурсів, у яких мені доводилося брати участь. Учасники були дуже сильні. Коли готуєшся до конкурсу або концерту, то треба багато займатися. Буває п’ять годин на день, а буває і вісім. Але буває, що взагалі не займаюся. Таке теж буває”.

Катерина навчається у Німеччині з 2001 року. Вона народилася Єнакієвому Донецької області, юні роки провела у Харкові, де закінчила школу для музично обдарованих дітей. Потім була Московська консерваторія, але навчання там виявилося Катерині не по кишені і тоді вона переїхала до Німеччини.

„Навчання, на відміну від Москви, тут було безкоштовне. Я лише мусила якось заробляти собі на життя. Спочатку було непросто заробити, деякий час я працювала, зокрема, у ресторані. Потім стала брати участь у музичних конкурсах і згодом справи пішли краще”, - розповідає піаністка.

У Дрезденській академії Катерині Титовій вдалося добре зарекомендувати себе, її стали запрошувати грати на концертах, вона отримала сипенцію і тепер може сконцентруватися виключно на музиці. Катерина відзначає, що музиканти у Німеччині мають можливість реалізувати себе: тих, у кого є талант підтримують незалежно від того, з якої країни вони приїхали. Тому серед молодих музикантів багато іноземців:

“Тут дуже багато студентів з України і Росії, з багатьох інших країн. Я би навіть сказала, що німців не дуже багато. Дуже показовим був фінал конкурсу Рубінштейна – там виступала я як представниця України, а також двоє росіян. Все наші”

Хоча Катерина почала свою вищу музичну освіту у Росії, а тепер продовжує у Німеччині, вона вважає себе саме українською піаністкою. Вона наголошує, що основи її майстерності були закладені українськими педагогами. Зокрема Катерина із вдячністю згадує свого першого вчителя - Гарі Лазаревича Ґельцката, який нині живе і працює в Ізраїлі. Порівнюючи навчання в Україні і Німеччині, Катерина зазначила:

“Тут інший підхід до навчання. У них все, насамперед, заради задоволення. У нас все інакше. Від учнів, студентів більше вимагають, більше навантаження. Я вважаю, що це вірно, адже у нашому фасі потрібна старанна праця над собою, прагнення бути кращим. Порівнюючи українську та німецьку школи, я дійшла висновку, що було би добре змішати їх. Тоді вийшло би дуже непогано. А от талантів у нас більше”.

У Німеччині для Катерини Титової відкриваються непогані перспективи. Однак вона сподівається, що можливість реалізувати свій талант з’явиться і в Україні:

“Я би із задоволенням повернулася до України. Тут, у Німеччині, мені багато що подобається, але дещо і не дуже. Я за першої нагоди хочу повернутися. Проте, гадаю, це буде нескоро”.