1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Клаудіа Нольте: Україна потребує нашої підтримки

Наталія Фібріг12 травня 2005 р.

Цими днями Україну відвідає депутат Бундестагу від опозиційної фракції ХДС/ХСС Клаудіа Нольте. Колишній федеральний міністр у справах сім”ї Німеччини, а нині член комітету Бундестагу з закордонних справ пані Нольте була одним з перших політиків із Західної Європи, хто висловив підтримку демонстрантам на Майдані Hезалежності у листопаді 2004 року. Клаудіа Нольте пробуде в Україні з 13 по 18 травня. Про мету с

https://p.dw.com/p/AOFs

вого візиту депутат розповіла в інтерв”ю “Німецькій хвилі”.

Пані Нольте, які завдання Ви ставите перед собою в ході цього візиту в Україну?

Для мене важливо провести низку політичних розмов. Ймовірно, я зустрінуся з українським президентом Віктором Ющенком, а також з представниками партії “Наша Україна”. Планую зустрітися також з представниками уряду та парламентарями. Для мене дуже важливо збагнути, наскільки Україна з її новим урядом просунулася вперед, чого вона нині очікує від Європейського союзу. Також хочу з”ясувати, на якому етапі перебуває втілення Плану дій Україна-ЄС. Бо це дуже багато важливих завдань, які Києву необхідно виконати. Гадаю, що Україна потребує в цьому нашої підтримки, бо це справді важка робота.

Минуло сто днів роботи нового уряду. Як ви оцінюєте перші кроки оновленого українського керівництва?

Дуже важливо, що прем”єр-міністр отримала неочікувано високий рівень підтримки в парламенті – з цією підтримкою вона може працювати. Я бачу також перші спроби розібратися з темним минулим, і тут я маю на увазі трагедію навколо Гонгадзе. На мій погляд, уряд вже став на шлях демократизації країни. Також я бачу намагання поліпшити ситуацію в питанні прикордонної безпеки, що також дуже важливо. Хоча мушу зауважити, що за сто днів неможливо досягти всього запланованого. І з огляду на той спадок, що дістався новому урядові від старого режиму, складно прогнозувати, наскільки успішною виявиться в кінцевому підсумку робота українського керівництва.

У березні цього року фракція ХДС/ХСС, до якої належите і Ви, надіслала німецькому урядові запит, в якому вимагає активізації співпраці з Україною, підтримки там процесу демократизації і головне – надання їй чіткої європейської перспективи. Поясніть, будь ласка, про яку конкретно перспектику йдеться?

Україна – це європейська країна. У Конституції Євросоюзу, який наш парламент ухвалив учора переважною більшістю голосів, чітко сказано, що будь-яка європейська країна, яка відповідає Копенгагенським критеріям, принципово має перспективу членства в ЄС. Якраз цього хоче досягти українське керівництво. Утім, як і Україна, так і Європейський союз добре знають, що це буде довгий шлях. Тому поки що немає сенсу дискутувати і декларувати якісь терміни. Нині час виконувати потрібні для перспективи членства умови. Тому в запиті ми вимагаємо від німецького уряду і від Євросоюзу загалом конкретних заходів для підтримки України на цьому шляху. В адміністративній галузі або в галузі боротьби проти корупції можливостей для співпраці дуже багато.

Як Ви тоді прокоментуєте позицію деяких депутатів від Вашої фракції, які, говорячи про європейські перспективи України, мають на увазі форму привілейованого партнерства?

Не є таємницею, що деякі мої колеги по партії вважають, що поки що ситуація взагалі не дозволяє піднімати питання про членство України в Євросоюзі. Європейський конституційний договір передбачає також форму привілейованої співпраці. Тож чому не можна наближатися до Євросоюзу саме таким шляхом? Тим паче якщо більш тісні взаємини поки що нереальні? Таку позицію теж можна зрозуміти. Утім я думаю, що форма привілейованої співпраці насправді підходить більше для Туреччини.

Пані Нольте, нещодавно Ви написали статтю про Білорусь та Україну. На вашу думку, на тлі революції в Україні Білорусь безпідставно опинилася поза суспільною увагою в Європі. І Ви також пишете, що Україна як сусід найкраще пасує для того, щоб бути задіяною в процесі демократизації в Білорусі. Якої саме діяльності від України в цьому сенсі Ви очікуєте?

Я гадаю, що події ”помаранчевої революції” мають дуже великий вплив. Особливо тепер, коли Україна послідовно втілює процес реформ. Звісно, це не має бути головним завданням України, їй і без того є що робити. Однак я можу собі уявити, що на рівні громадянського суспільства Україна може багато чому навчити і вплинути на процес демократизації в Білорусі.