1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

„Ключ до стабільності в Україні в здатності до компромісу”

З Ніко Ланґе говорив Роман Гончаренко.5 квітня 2007 р.

Чого насправді прагнув Ющенко, коли підписував указ про розпуск Верховної Ради? Чи адекватно пишуть про події в Україні західні ЗМІ? Чи настане після нових виборів політична стабільність? Про це та інше в інтерв’ю з керівником українського представництва німецького Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланґе.

https://p.dw.com/p/AO83
Фото: AP

Як ви вважаєте, чи правильно вчинив президент, розпустивши парламент і призначивши нові вибори?

Мені як не українцю важко сказати, чи правильно вчинив президент. Але я можу сказати, чи зрозуміла мені його аргументація. Зважаючи на порушення балансу сил між президентом і прем’єр-міністром, викликане переходом групи депутатів з опозиції в урядову коаліцію, я розумію, що президент вживає контрзаходів. Тим більше, що коаліція оголосила про намір сформувати конституційну більшість у 300 голосів і не приховувала, що прагне згодом обмежити повноваження президента.

Але чи досягне президент своєї мети? Адже як показують опитування, результати нових виборів не відрізнятимуться суттєво від голосування 2006 року. Найсильнішою знову може стати Партія регіонів...

Я думаю, що варто розрізняти мету указу президента. Я розумію його так, що йдеться про посилення демократичних інституцій в Україні, а не перемогу певної партії.

У нашій розмові перед інтерв’ю ви казали, що не погоджуєтеся з тим, як пишуть про останні події західні ЗМІ. Що ви мали на увазі?

Коли знаходишся в Україні, бачиш ситуацію інакше, ніж коли ти в Москві, Варшаві чи Берліні. У повідомленнях західних ЗМІ про події в Україні мене дивують дві речі. По-перше, часто пишуть про „державний переворот”, нібито це рішення президента було дуже несподіваним. Це, можливо, пояснюється тим, що після сплеску „помаранчевої революції” про Україну стали значно менше повідомляти. Але я був свідком того, що ситуація поступово загострювалася й рішення президента було логічним. По-друге, я сам спостерігаю за подіями в Києві, й на мою думку, попри всі гарячі заяви, мітинги проходять мирно, без конфліктів. Мене дивує, що в повідомленнях передусім російських ЗМІ ідетеся про насильство і можливість громадянської війни. Мені здається, все це іде ззовні, а тут в Україні таких настроїв немає.

Чому, на вашу думку, урядова коаліція проти виборів? Адже в Партії регіонів досить непогані шанси знову їх виграти?

Звичайно, в коаліції є сили, які не хочуть виборів – не секрет, що пан Мороз і його Соціалістична партія мають найменше бажання. Він намагається вплинути на ситуацію. На мою думку, ці дискусії триватимуть ще кілька днів, але за кулісами всі партії ведуть підготовку до виборів.

У німецьких ЗМІ досі говорять про Ющенка як про прозахідного політика, а Януковича називають проросійським. Ви поділяєте таке розмежування?

Так, таке спрощення досі існує. Це частково вимушений крок, щоб читачі могли краще зрозуміти країну, про яку вони досі мало знають. Але на мою думку, дещо таки змінилося. Німецькі коментарі подій в Україні зовсім не такі однозначні. Не можна сказати, що вони всі підтримують нібито „прозахідного президента” Ющенка. Тепер оглядачі більш тверезо оцінюють ситуацію. Крім того, хочу звернути увагу ось на який момент. Мені здається, що зараз питання орієнтації України на Захід грає другорядну роль. Про це не йдеться ані в указі президента, ані це є темою в суспільних дискусіях, що ведуться зараз в Україні. Щодо європейської інтеграції панує політичний консенсус, тому мобілізувати цим виборців не вдасться.

Які тоді, на вашу думку, теми домінуватимуть у виборчій кампанії? На питання про вступ до НАТО політичні партії мають різні відповіді...

Звичайно, можна очікувати, що такі суперечливі теми як НАТО і мовна політика відіграватимуть певну роль. На жаль, я мушу сказати. Я б хотів, щоб у ході виборчої кампанії в Україні більше говорили про реальні проблеми: економічне зростання, посилення правової системи, боротьбу з корупцією, стабілізацію політичної системи. Було б шкода, якщо знову намагатимуться мобілізувати виборців заявами про загрозу розколу країни, що нібито існує.

На завершення – ваш підсумок: чи вдасться шляхом цих виборів стабілізувати політичну ситуацію в Україні?

Я сподіваюся на це. Але я думаю, що це ще довгий шлях. Адже йдеться не тільки про те, щоб по-новому врегулювати політичні процеси, наприклад, у рамках конституційної комісії, яка б виправила очевидні недоліки в Конституції України. Я думаю, що розуміння демократичних інституцій та довіра до них дуже слабка і потребує посилення. Але є досвід інших країн, де такі, здавалося б, надзвичайно складні конфлікти призводили до того, що в такі моменти політичні еліти та громадяни починали шукати компроміс. Думаю, що ключ до стабільності в Україні – здатність до компромісу.