"Клінгспор Україна"

Похмурого буденного дня у центрі Великих Мостів – невеличкого містечка за 50 кілометрів від Львова – невелелюдно. Великі вантажівки раз у раз гуркотять головною вулицею, вже навіть не намагаючись оминати ями та ковбані. Молода мама з дитячим візочком гуляє поряд з пам'ятником Степану Бандері на центральній площі. "Аякже!" – жваво озивається вона на запитання DW, чи чула щось про німецьке підприємство у місті. Виявляється, чоловік 29-річної Марії працює у одному з цехів німецького виробника абразивів Klingspor, а після закінчення декретної відпустки вона і сама сподівається влаштуватися на роботу "до німців". "У нас яка перспектива? Хіба в магазині працювати. Ну і не дуже оформляти в нас хочуть по таких роботах. Всі, в принципі, на той завод йдуть. Там умови нормальні, і харчування там їм дають – мій чоловік і я задоволені", - ділиться жінка.

Побачивши мікрофон, до розмови долучається ще одна перехожа: "Знаємо їх, бо вони щоразу допомагають місту, досить великі кошти вкладають". Оксана Ковальовська, очільниця місцевого Центру дитячої та юнацької творчості, переповідає схвальні відгуки про умови праці знайомих та друзів, що працюють на Klingspor. Щоправда, пригадує педагог, ще п'ять років тому міська громада зовсім інакше сприйняла прихід німецького інвестора: "Були, наприклад, спочатку негативні розмови, що це буде впливати на екологію, на здоров'я, але я вам так скажу, я – алергік, реагую навіть на пилюку, проте я абсолютно не відчула якихось змін у здоров'ї".

Перша українська "п'ятирічка"німецького підприємства

Як важко було завойовувати довіру місцевого населення, добре пам'ятає і генеральний директор "Клінгспору" у Великих Мостах Роланд Кашни. Тоді у нагоді йому став, зокрема, багаторічний досвід життя і праці в Україні, адже економіст за освітою тривалий час був одним із директорів дочірнього підприємства німецького виробника Henkel. Навесні 2008 року цей енергійний сивий чоловік приїхав на Львівщину купувати земельну ділянку для німецького Klingspor. "Велика перевага тут - це близькість до Польщі чи навіть до Заходу; важливим також є великий резервуар висококваліфікованих кадрів в Україні, а ще, звичайно, дуже вигідні ціни на енергію – почасти ми платимо лише одну сьому від наших витрат на енергію у Німеччині", - пояснює рішення інвесторів Роланд Кашни.

Нині на 7,5 гектарах, поміж охайно підстрижених зелених газонів, поряд з невеличким ставком та дерев'яною альтанкою вже вишикувалися два з запланованих восьми цехів із виготовлення шліфувальних листів, безкінечних стрічок, пелюсткових головок та інших шліфувальних матеріалів з імпортованої сировини. Роланд Кашни з високо піднятою головою крокує цехами, вітаючи українським "добрий день" працівників у жовтих футболках та комбінезонах. Цей сонячний колір, до речі, домінує скрізь: від рецепції до серветок і стільчиків у їдальні. Мимовільну посмішку викликають двомовні написи на усіх приміщеннях, включно з роздягальнями, хоча єдиний німець на підприємстві – сам директор.

Престижний працедавець

Більшість з майже 300 працівників – з Великих Мостів. Важко не помітити, що це переважно жінки. "Тут є звичним те, що чоловік працює за кордоном, у Польщі або переважно в Росії. Тож у нас працює багато матерів, які самі виховують дітей. І, як би цинічно це не звучало, такі жінки дуже відповідальні, зокрема, по відношенню до своїх дітей, та надійні. Тож у нас в Україні беруть найменше лікарняних в усьому концерні Klingspor".

Мінімальна зарплата працівника на виробництві, за словами гендиректора, вища середньої по регіону і становить 2700 гривень "чистими". Так, 26-річна Галина, яка вже майже рік працює на заводі укладальником-пакувальником, розповідає, що саме гідна зарплатня та вигідні умови праці переконали її залишити роботу продавщицею та перейти на Klingspor. Рівноцінної альтернативи німецькому працедавцю, зізнаються опитані DW працівники, у містечку шукати годі, тож робота тут вважається престижною. Німецькі інвестори, у свою чергу не приховують, що саме робочі ресурси були одним з переконливих аргументів, коли йшлося про вибір на користь України, зокрема Львівщини, адже зарплатня тут в середньому майже втричі нижча, ніж у сусідній Польщі.

Умови для інвестицій: на папері і в дійсності

Щоправда, обіцяні українською владою переваги роботи в Україні на практиці не завжди підтверджуються. Як приклад гендиректор "Клінгспор Україна" наводить податки. "Україна пропонує дуже низький податок на прибуток підприємств – 19 відсотків. Великим недоліком при цьому є те, що багато речей не можна списати з податків: наприклад, ми не можемо списати навіть безкоштовні обіди, якими ми забезпечуємо своїх працівників, медичне страхування, яке ми надаємо працівникам… Відповідно, якщо все це підрахувати, насправді податок становить у найвигіднішому випадку 25 відсотків, у найгіршому – 37 відсотків".

Утім, 25 відсотків в Україні – це все ще менше, ніж у Німеччині. За словами Кашни, за все доводиться боротися: так, нині підприємство намагається довести податківцям, що має право списувати з податків питну воду, якою забезпечує працівників, адже пити жовтувату воду з крана людям просто не можна.

Свідомо відмежовуючись від політики, Роланд Кашни відзначає, що за останні роки умови для іноземних інвесторів в Україні в цілому значно покращилися. Цьому, за словами підприємця, сприяв, зокрема, і новий Митний кодекс. Крім того, уряду Азарова вдалося вирішити проблему неповернення іноземним підприємствам ПДВ. Щоправда, натомість, аби наповнювати державний бюджет, від них тепер вимагають наперед сплачувати від 25 до 100 відсотків податку на очікуваний прибуток.

Корупційна "скринька Пандори"

Серед менш привабливих для інвесторів українських реалій – "спрут корупції", що охопила усі сфери життя. "Ми на "Клінгспор" з першого дня в Україні у березні 2008-го вирішили працювати безготівково. Тож у сейфі моєї головної бухгалтерки немає жодної гривні, не кажучи вже про євро чи долар, - охоче ділиться антикорупційним рецептом Роланд Кашни. - Коли ж ви працюєте без готівки, то вже просто не можете робити якісь корисливі витрати. Тобто ми вже п'ять років пропагуємо, що не хочемо і не можемо давати хабарі".

У рейтингу найбільш корумпованих сфер, за словами німецького директора, окрім правоохоронних органів та медицини, уся судова система. Тож у адвокатів Klingspor в Україні роботи вистачає. Якщо з хабарем зареєструвати службове авто можна за кілька днів, а без нього це триватиме місяць, потрібно набратися терпіння і просто чекати, каже Роланд Кашни.

"Це сумнозвісна "скринька Пандори": якщо її одного разу відкрити, якщо дізнаються, що ви платите, вам доведеться платити завжди", - застерігає німецький підприємець. Водночас, зізнається він, фірма не може контролювати прозорість роботи свого митного брокера чи, наприклад, державного проектного інституту, без послуг якого не отримати дозвіл на будівництво додаткових цехів…

Надія міста

А нарощувати виробничі потужності в Україні Klingspor планує вже найближчим часом. Визнанням успіхів української "дочки" можна вважати, зокрема, те, що саме в Україні німецьке підприємство планує розпочати виробництво алмазних дисків, які постачатимуть вже не лише на український ринок, а й у інші країни.

Таким перспективам розвитку радіє і голова міської ради Великих Мостів Ярослав Ройко: "Хотілося б, щоб вони швидше розбудовувалися, тому що це означатиме розширення робочих місць та й інвестиційні внески від цього збільшаться, бо згідно нашого законодавства при будівництві вони вносять сім відсотків його вартості на розвиток інфраструктури міста". У кабінеті голови – фото зі спільних з німецькими інвесторами заходів, спонсорами яких виступає Klingspor. Наступним приводом для зустрічі, посвячує наостанок мер, стане передача німецького діагностичного обладнання місцевій лікарні.