Книжковий ярмарок у Франкфурті: у фокусі - політика

На п”ять днів жовтня 2004 у це німецьке місто з”їхались представники всіх головних компаній-виробників друкованої продукції та електронних носіїв інформації. Письменники та видавці, продавці книг та бібліотекарі, агенти та журналісти, у ці дні всі їдуть до Франкфурта. Як це повелося останніми роками, на ярмарку представлені не тільки книги, яких, до речі, буде більше ніж 350 000, а й журнали, газети та інші періодичні видання, атласи, мапи, календарі, електронні носії інформації, комікси, предмети мистецтва.

Говорить директор виставки Фолькер Нойманн:

”Якщо бути точним, то цього року в виставці беруть участь 6691 експонентів з 111 країн, які мають власні стенди. Це не набагато більше, ніж у минулому році, як мені хотілося б, але значно більше.”

Видавництва зі всього світу не спинили ні напружена економічна ситуація у багатьох країнах, ані високі ціни на готелі у Франкфурті-на-Майні. Звичайно ж, Німеччина з її 2809 представниками є першою серед учасників виставки, далі йдуть дві країни, які займають в міжнародному списку перші позиції – Великобританія та США. Серед учасників є й Україна з шістдесятьма експонентами.

У місті на Майні очікують на приїзд понад 1000 письменників, більш як 200 з яких є представниками арабських країн, адже цьогоріч провідною темою Франкфуртського ярмарку є арабський світ. На виставці будуть представлені 17 з 22 країн Арабської Ліги. Причому організатори ярмарку хочуть зробити наголос на політичних питаннях – подалі від книг зірок та зірочок.

"Книжковий ярмарок перетвориться на шоу пропаганди, на якому будуть представлені лише проурядові письменники та журналісти", – такі закиди ще до початку заходу в Франкфурті лунали з боку багатьох арабських митців, які живуть в еміграції. Але Фолькер Нойманн нагадує, що почесні гості - країни Арабської Ліги - самі несуть відповідальніть за свою презентацію на виставці та самі ж мусять подбати про фінансування. Він вказав також на те, що на ярмарок приїдуть також автори, які є політично небажаними у своїх країнах.

Фолькер Нойманн:

” Коли ми на початку 2003 року вирішили запропонувати такого почесного гостя, то німецькі ЗМІ висловили майже всі своє схвалення. Наш аргумент про те, що прийшов час для культурного діалогу з метою кращого взаєморозуміння, з часом став тільки переконливішим. Зараз важливо не відмежовуватись від опозиційних, критичних авторів. І у цьому надійним партнером для нас є арабська Спілка видавців та її президент Ібрагім Аль-Моаллем, який є прихильником свободи слова та свободи преси. Адже арабська Спілка видавців не є державною організацією”.

Між тим, за словами Нойманна, багато хто з критиків змінив свою думку щодо ярмарку. Наприклад, серед таких був Нобелівський лауреат з Єгипту Нагіб Махфус, який навіть написав промову до відкриття Франкфуртської виставки. У цій промові він підкреслює, що людська цивілізація є сукупністю культур і в кінцевому рахунку є неподільною.

Що книжковий ярмарок є у цьому році політично спрямованим, підкреслив у своїй вступній промові і канцлер Німеччини Ґергард Шредер:

”Те, про що йдеться – це є власне боротьбою за культуру в нашому світі, за толерантність та за універсальне значення прав людини”.

З економічної точки зору те, що на ісламі сьогодні можна заробити, є досить умовним. Взагалі книготоргівельна галузь у Німеччині відчуває на собі усі радощі спаду споживчої активності: економічне зростання порівняно з минулим роком дуже невелике - 0, 7 відсотки. Про постійне збільшення обсягу продажів, як у минулі часи, вже не йдеться. Але, як не дивно, на цьому тлі арабська тема виглядає непогано: щоразу більше видавництв приділяють їй увагу.

При цьому, звичайно, усе більшої ваги набуває політичний бік, іслам як фактор як національної, так і міжнародної політики. Тепер арабські художники та письменники – навіть ті, що живуть в еміграції - хочуть сприяти створенню диференційованого уявлення про свої країни. Тут, у Франкфурті, вони хочуть збагатити наше уявлення про свою культуру – у всіх сферах життя та літературних жанрах – від детектива або роману до книг про політику. Арабські письменники прагнуть подолати ще один стереотип: про те, що вся арабська література схожа на ”Тисяча і одну ніч” – нібито вона така ж екзотична, таємнича та декадентська. До того ж, у новому перекладі цієї відомої в Європі східної книги, пояснено, що багато історій з 1001 ночі як раз мають європейське коріння – бо були додані на початку 18 століття перекладачем-французом.

Ще гірше те, що коли заходить мова про арабський світ, то середній європеєць думає насамперед про терор, політичні конфлікти й насилля, кажуть редактори нового арабського журналу під таємничою назвою ”Бідун”. А між тим арабському світові є що запронувати в галузі мистецтва.

Новий журнал, який підготував до відкриття Франкфуртського ярмарку вже другий номер, збирається як раз воювати зі стереотипами. Ілюстрований журнал ”Бідун” виходить англійською мовою чотири рази на рік. І це взагалі перший журнал, присвячений молодому сучасному мистецтву і культурі арабського світу – він по той бік усіляких стереотипів. Цей журнал навіть зовнішньо не такий, як інші. Він відкривається з іншого боку, тексти читати слід справа наліво, як це узвичаєно в арабському світі. Зовні він схожий на журнал типу ”Lifestyle" – дуже розкішний, з великими фотографіями. Тільки подих сучасного східного дизайну нагадує про те, що журнал прагне стати форумом для молодих талантів Близького Сходу.

Головний редактор журналу ”Бідун” Алія Райан:

”Цей журнал звернений до молодої людини. На Близькому Сході мистецтво є дуже критичним до суспільства. У ньому можуть висвітлюватися теми, які інакше вважаються забороненими. Те, що ми тут називаємо суспільною критикою, там може бути відображене у мистецтві. І тоді, в принципі, можна було б говорити про те, що ”Бідун” є політичним журналом. Але насправді це культурно спрямований журнал”.

Незважаючи на свою юність, ”Бідун” вже має своїх читачів. І живуть вони не тільки від Каїру до Тегерану, а також в Нью-Йорку, Лондоні чи Берліні.

Ось як наприклад впродовж двох років живе в Берліні палестинець Фаді, для якого журнал ”Бідун” – як місток до Батьківщини, навіть якщо концепція текстів здається йому іноді трохи занадто західною.

Фаді:

”Верстка журналу мені особливо подобається. Це те, що мені здається однією з найкращих рис журналу – це так по-східному і водночас так сучасно. Це поєднання сучасності та Сходу я знаходжу швидше у тому, як виглядає журнал, аніж у його змісті”.

Назва журналу насправді не випадкова. ”Бідун” арабською означає ”без” – в політичному сенсі так називають на Близькому Сході всіх, хто не має країни та власності. Але це ще не все: редактори журналу ще й грають зі словами. Вони вкладають у це слово ще й такий сенс: ”без” забобонів та кордонів, тобто вільна творчість. Це, звичайно, певна провокація. Але досі уряд жодної арабської країни не висловлював якого-небудь невдоволення.

Але приклад ”Бідуна”, звичайно, не свідчить про відсутність цензури та переслідувань письменників та журналістів у сучасному світі взагалі і в арабських країнах зокрема. Існують місця, де слово вважається занадто небезпечною зброєю. І навіть 170 тисяч квадратних метрів, на яких розкинувся Франкфуртський ярмарок, було б замало для того, щоб вмістити всі книги, газети, інтернет-статті та есе, які стали жертвами цензури.

Нещодавно призначена на посаду німецького голови Міжнародного Комітету ”Письменники за ґратами” (Writers-in-Prison), що у Лондоні, Карін Кларк говорить:

”Індонезія, Колумбія, Африка – регіони, де руйнуються владні структури. Оскільки мафіозні клани, наркоторгівці, організації повстанців вбивають або переслідують журналістів та письменників. Це означає, що нам треба більше і більше інформувати громадськість, одночасно аналізуючи, про те, що діється у світі”.

Тільки у Росії з 2000 року було вбито 125 журналістів. І хоча первісно Міжнародний комітет ”Письменники за гратами”, як видно з його назви, опікувався переважно письменниками, все ж у списку жертв, який публікується раз на півроку, переважають журналісти.

Карін Кларк:

”Це насамперед Китай, Мальдіви, Бірма. У Непалі преса перебуває під тиском обидвох сторін – заколотників та уряду. Поки що не видно перспективи змін на краще в Ірані, де нещодавно на почесного члена нашої організації доктора Нассера Царафсхана був учинений напад у тюрмі Евін. Він вижив тілкьи завдяки тому, що інші політичні в”язні утворили навколо нього живу стіну”.

Тому нікого не дивує, що за таких умов у світі, особливо після терактів 11 вересня, на ярмарку запроваджуються серйозні заходи безпеки. До того ж, як сказав один з організаторів ярмарку, арабські країни вважаються ”складним гостем”. Щоправда, минулорічний почесний гість – Росія – також вважалася ”складною” через, мовляв, велику кількість терактів на її території. Цього разу заходи безпеки будуть ще більш посилені: присутність багатьох відомих діячів політики та культури, вимагає від поліції та служб безпеки особливої пильності. Тому організатори ярмарку вирішили ще посилити контроль на входах у павільйони та використовувати для цього найсучанішу техніку. Це складне завдання для організаторів: з одного боку, надати учасникам гідні умови для укладання угод та обміну інформацією, й у той же час, убезпечити їх. Власне, не тільки організатори ярмарку, а й весь світ сьогодні весь світ шукає відповіді на питання: як подолати упередження? Де пролягає розумна межа між цілковитою довірою та обережністю? І, нарешті,

як налагодити діалог між культурами, про який багато говориться на цьогорічному Франкфуртському ярмарку? Ці питання ще треба буде розв”язувати.

Канцлер Шредер має з цього приводу таку думку, що

”...там, де панує розуміння, відкритість, толерантність, а також цікавість, там більше не вдасться так нерозважливо забити клин між арабською цівілізацією та західним світом”.