Коли тато – безробітний
2 квітня 2005 р.
”Друзі, знайомі – усі ходять на роботу. А ти сидиш цілий день удома і концентруєшся зовсім не на тих справах, що потрібно. Наприклад, на дітях. Вони вже давно цього не потребують, а тут раптом опиняються немов під опікою, якої вони зовсім не прагнуть”.
Сузанна Шефер цілий день сидить удома, за комп´ютером, нервово переглядаючи пропозиції на біржі праці. Її дітям-підліткам це аж ніяк не подобається. Впродовж десяти років вони звикли до матері, котра цілісінький день проводила на роботі. До матері, котра не дратує, не контролює, залишає повну свободу дій.
”Для моїх дітей було проблемою не те, що я безробітня, а те, що я весь час була вдома! Я забагато побачила, забагато дізналася, і це в певному віці – для молодих людей це зараз малоприємно. Вони ж звикли до іншого. А тут раптом повторилася ситуція, знайома їм хіба що з раннього дитинства. Тоді вони мене потребували, а тепер вже звикли до певної самостійності. А тут я цілий день удома і не завжди в гарному настрої”.
Затишне домашнє вогнище потрохи перетворюється на джерело конфліктів. Підлітки відчувають контроль і протестують. У стосунках між самотньою матір´ю та дітьми приязнь змінила небажана надмірна материнська опіка. Як говорить соціолог Анніка Едер з університету Нюрнберг-Ерланген, коли годувальник або годувальниця втрачають роботу, стосунки в родині погіршуються дуже швидко. В своїх дослідженнях соціолог концентрується передовсім на випадках, коли роботи немає в батька. Основна проблема тут, що гроші заробляє жінка, ”відбираючи” таким чином у батька традиційну роль годувальника.
”Батько відчуває себе відстороненим від ролі годувальника, мати також перестає визнавати його як рівноправного партнера, діти звісно це відчувають, і так настає певний перерозподіл обов´язків у родині. Батько втрачає авторитет, у той час як мати його здобуває. У тому числі й у дітей. Діти часто перестають слухатися батька, це призводить до надзвичайного погіршення стосунків між татом і сином або донькою, а в той же час контакт ”дитина-мати” від цього помітно виграє. І це звичайно ж призводить до подальших конфліктів у стосунках між батьками”.
Широкомасштабні дослідження показують, що із зростанням безробіття зростає і насильство в сім´ї. Звичайно, соціолог Анніка Едер припускає, що такий збіг може бути і випадковістю. Але вона стверджує, що діти таки страждають в цих ситуаціях від прихованої або й відвертої агресії.
Дуже часто тоді проявляються симптоми депресії, настороженої поведінки, проблеми з мовою, фізичні захворювання, як от біль у животі чи головний біль. Дітей із родин безробітних частіше переслідують страхи, вони важче концентруються, замикаються в собі, самоізолються від однокласників та друзів.
У 75-80% дітей із безробітних родин успішність навчання суттєво знижується, на 1 – 1 ½ бала. Від чого це трапляється?
”Наукова література пише, що внаслідок безробіття батьки починають менше спілкуватися із своїми дітьми, запускають їх виховання, втрачають контакти із дитячим садком чи школою, менше цікавляться успішністю нащадків, а у випадку її зниження часто не почувають себе відповідальними за це, менше готові, аніж ті батьки, котрі працюють, вирішувати проблеми своїх дітей спільно із педагогами”.
Словом, для безробітних батьків перестає бути важливим, отримають їх діти добру освіту чи ні, хоча безробітний тато чи мама теоретично мають більше часу, щоб, наприклад, допомогти своїм чадам при підготовці домашніх завдань. Причина цього, на думку Анніки Едер, у тому, що батьків значно більше займають власні турботи й конфлікти. Конфлікти, котрі часто призводять до розлучень.
Щоправда, є й позитивний вихід із проблеми: якщо стосунки між батьками до втрати одним із них роботи були гармонійними, то вони зможуть шляхом взаємопідтримки подолати цю кризу, часто – за допомогою дітей або відповідних соціальних зв´язків, друзів чи родичів. Основною передумовою є те, що безробітнього й надалі поважатимуть і вважатимуть повноцінним членом суспільства.