Цього вівторка у парламенті сперечалися не на жарт. Борис Джонсон мусив скуштувати ту ж саму гірку пігулку, яку він раніше з парламентської галерки так радо згодовував Терезі Мей. Йому довелося протистояти опонентам зі своєї власної партії, чиї аргументи були більш зваженими та розумними за його власні. Це був наочний доказ того, що його бійцівських якостей та поверхневої харизми поки не достатньо для справжньої політичної боротьби. Маска Бориса Джонсона почала сповзати набік. А його супротивники завдали йому першої великої поразки, готуючи ґрунт для закону, що має на меті заблокувати "жорсткий" Brexit (вихід Великобританії з ЄС без угоди між Лондоном і Брюсселем - Ред.).
Символічна втрата більшості
На додачу Джонсона спіткала також символічна втрата більшості, для чого було достатньо не дорахуватися лише одного голосу. Багаторічний депутат від консерваторів Філліп Лі буквально мовчки встав під час промови Джонсона у парламенті та зайняв нове місце у лавах лібералів, які перебувають в опозиції. Більш наочно показати свою зневагу очільнику партії та уряду просто неможливо.
Не менш наочною була й письмова заява депутата. У ній йшлося про брехню, "булінг" та безвідповідальність. Уряд Джонсона підриває демократію та єдність Великобританії своєю агресивною стратегією щодо Brexit. Депутат просто зіграв на випередження у відповідь на погрози прем'єра консерваторам-бунтівникам викинути їх з партійних списків та самостійно вийшов з лав партії.
Це був символічний крок, що продемонстрував, наскільки хитким є фундамент, на який спирається правління Джонсона. Вже декілька днів зрозуміло, що у лавах консерваторів налічується близько 20 "заколотників", які не сприймають урядовий курс. Цей курс на максимальній швидкості веде до неврегульованого Brexit, аби задовольнити потребу в ідеологічній одностайності правого крила торі та розірвати усі зв'язки Великобританії з ЄС.
Велика Brexit-афера
Шахрайство та переписування правил гри завжди є частиною політики. Однак вони не повинні зачіпати основи демократії. Борис Джонсон, втім, бачить все по-іншому, адже він є системним руйнівником і належить до нової когорти безвідповідальних політиків. Йому байдуже, що через Brexit можуть втратити роботу останні сталевари в Уельсі, а британська автомобільна промисловість піде у круте піке.
Його бачення Великобританії збігається з візією біржових гравців, які підтримують "жорсткий" Brexit, тобто Великобританію з якомога меншими втручанням держави, податками та регулюваннями. У інтернаціональному контексті - державу-пірата, максимально вільну від альянсів та зобов'язань міжнародного співіснування.
Правдоподібно? Дурниця!
Заради цього Борис Джонсон безперервно бреше своїм співвітчизникам та парламенту. Він запевняє, що шанси на укладення угоди з ЄС зросли. Але насправді у Брюсселі говорять, що ніхто навіть не починав серйозних переговорів. Джонсон стверджує, що має нові пропозиції щодо ірландського кордону. Але у Дубліні запевняють, що він хоче пом'якшити умови Белфастської угоди (угода 1998 року щодо припинення конфлікту в Північній Ірландії - Ред.). Джонсон припускає, що ЄС лише тоді піде на поступки, якщо він правдоподібно погрожуватиме "жорстким" Brexit. Але це дурниця, адже у Брюсселі вже готуються до нього та не збираються поступатись, як того вимагає Джонсон.
Тому уся конструкція цієї так би мовити стратегії перемовин побудована на брехні. Внутрішні звіти уряду підтверджують це припущення. Британці отримали прем'єра, який хоче надурити їх під час ухвалення найважливішого політичного рішення останніх десятиліть. Прем'єра, який змушує парламент йти у вимушену відпустку, аби завадити спротиву своїм ініціативам. Депутати, натомість, вже завдали йому першої поразки та хочуть зв'язати йому руки. Чи це у підсумку спрацює, залишається незрозумілим, адже прем'єр вже думає над тим, за допомогою яких трюків він може завадити подальшому перенесенню дати Brexit.
Наскільки винахідливі супротивники Джонсона?
Тепер для прем'єра без більшості не залишається жодного іншого виходу, крім дострокових виборів. Це буде боротьба, у якій Борис Джонсон по всій країні знову зможе застосовувати своє вміння беззастережно маніпулювати фактами. Втім те, чи повірять британці його казкам, залишається відкритим питанням. Відповідь на нього залежатиме від того, наскільки добре себе проявить опозиція, наскільки розумно вона діятиме, аби вигнати з урядового офісу цього Brexit-афериста національного масштабу.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.