Дещо більше трьох з половиною років тому, вранці 23 червня 2016 року, я змусив себе відмовитися від щоденного ритуалу - читання стрічки новин - і пішов на роботу, блаженно не знаючи про події, що відбувалися. На той день я підготував два коментарі. В одному йшлося про вкрай низьку ймовірність того, що Великобританія проголосує за вихід з Євросоюзу, в іншому - про те, що ми, зрозуміло, залишимося в ЄС.
Я без особливого задоволення використовую подібні визначення, проте я справді був шокований, коли зайшов до новинарів. Пізніше мої німецькі колеги сказали, що виглядав я так, ніби побачив привид.
За останні пару років явище під назвою Brexit набуло реальних обрисів. І навіть весь цей час я - як з'ясувалося, наївно - чіплявся за надію, що країна отямиться і скасує рішення про вихід з ЄС. Поки друзі й колеги навколо подавали заяви на отримання німецького громадянства, я відкладав до останнього.
Імперія завдає удару у відповідь
Хоч я і повністю згоден з результатами демократичного голосування, все ж відмовляюся визнати процес, який призвів нас до цих результатів: змову, заснований на хибних уявленнях, неправді та дезінформації. Багато з тих, кому запудрили мізки егоцентричні і корисливі лідери, - від архітектора Brexit Девіда Кемерона до нинішнього прем'єр-міністра Бориса Джонсона - це прихильники Сполученого Королівства, що застрягло в минулому. Та ідея, що нація, яка колись хизувалася імперією гноблених нею колоній, повинна скинути з себе кайдани ЄС, просто безглузда.
Ті правила і норми, які так зневажали члени британського уряду - як минулого, так і нинішнього, - в тому чи іншому вигляді були сформовані саме Великобританією. І якщо вони їй не подобалися, вона від них відмовлялася. Жодна держава в Євросоюзі не домагалася для себе такої кількості винятків і поступок.
Євросоюз не ідеальний, далеко не ідеальний. Однак сподіватися на те, що Великобританії вдасться укласти більш вигідні угоди з країнами-членами ЄС та іншими основними конкурентами, було б помилкою. Серед держав, з якими Великобританія на сьогоднішній день підписала так звані угоди про стратегічне партнерство, - Ліхтенштейн, Фарерські острови, Грузія і Ліван.
Не хочу здатися неввічливим, але всі ці країни не можна назвати локомотивами світової економіки. Втім, поки що рано панікувати. Колишній міністр зовнішньої торгівлі Ліам Фокс свого часу запевняв, що "торговельна угода з ЄС буде однією з найпростіших в історії". Він також стверджував, що має в запасі ще 40 підготовлених угод, які лише чекають на Brexit, аби бути відразу підписаними. М-м-м-м, стривайте, я намагаюся знайти цей список ...
Наскільки привабливою для сторонніх інвесторів є країна, в якій ключові галузі промисловості та сфери послуг стікають кров'ю внаслідок Brexit? Нескладно зрозуміти, чому провідні автовиробники закривають заводи і перебираються з Великобританії до материкової Європи, або чому ключові фінансові гравці переїжджають з Лондона до Парижа та Амстердама. Я вже не кажу про "відтік мізків" - громадян ЄС, які працюють у сфері науки і освіти, і які тепер пакують валізи та їдуть.
Brexit залишить Великобританію зломленою і роз'єднаною
Однак не бійтеся, надія ще є. Один з урядовців-прихильників Brexit, який теж живе в паралельному світі, - це міністр з питань виходу Великобританії з ЄС Стівен Барклі. Нещодавно він сказав, що Великобританія імпортує 99 відсотків вина, що споживається на її території.
Проте, після виходу Великобританії зі складу Євросоюзу цей "життєво важливий сектор" зможе розквітнути. І це зовсім не жарт! Я нічого не вигадую! Два моменти: він коли-небудь замислювався, чому Великобританія імпортує все це вино? І з якого часу британська виноробна промисловість стала "життєво важливим сектором"?
Давайте піднімемо рівень невігластва ще вище. І знову ж таки, такого і навмисне не вигадаєш! Нещодавно європарламентарка і членкиня партії Brexit Джун Маммері прозріла. Вона обурилась у Twitter, що як тільки Великобританія вийде зі складу ЄС, вона більше не зможе впливати на те, як регулюються питання рибного промислу в ЄС. Якби іронія вже не була мертвою, це була б точно її смертна година.
Brexit перетворить Великобританію на зломлене й роз'єднане королівство. Географічно вона завжди перебувала за межами континентальної Європи. Тепер ця відстань ставатиме дедалі відчутнішою в політиці, економіці та соціальній сфері.
Можливо, я буду вже на пенсії, коли станеться наступне: але я передбачаю, що впродовж найближчих 20 років Великобританія повернеться, підібгавши хвіст, і благатиме прийняти її назад до складу ЄС - однак умови будуть незрівнянно гіршими за ті, якими вона насолоджувалася впродовж такого тривалого часу.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.