У далекому 1960 році Микита Сергійович Хрущов приїхав до Нью-Йорка на сесію Генеральної асамблеї ООН. Йому, як повідомляють очевидці, не сподобалась промова британського прем'єр-міністра Гарольда Макміллана. Радянський лідер зняв черевик і почав робити вигляд, неначе він витрушує з нього камінчик, а потім почав методично стукати ним по столу. Макміллан спокійно закінчив промову, а поведінка Хрущова стала символом дипломатичного хамства.
МДІМВ проти Оксфорда
Відбулося це за чотири роки до народження заступника постійного представника Російської Федерації при Організації Об'єднаних націй Володимира Сафронкова. Більш ніж півстоліття маловідомий дипломат йшов до 12 квітня 2017 року, щоб перевершити "рекорд" Хрущова. Цю спробу зауважив увесь світ. "Подивися на мене! Очі не відводь! Що ж ти очі відводиш?", - лунало з вуст представника ядерної держави, постійного члена Ради Безпеки ООН, країни, яка повсякчас усім нагадує про високий професіоналізм своєї дипломатичної служби.
Об'єкт риторичних вправлянь Володимира Карповича, Метью Рікрофт навчався не в Московському державному інституті міжнародних відносин (МДІМВ), а в Оксфорді. Там він вивчав математику і філософію. Згідно з офіційною біографією, Рікфорт володіє французькою мовою. На відміну від англійської, у ній є займенник "ти". Тому колишній радник Тоні Блера, нині постійний представник Сполученого Королівства при ООН, впевнений, вже знає, як саме звернувся до нього російський колега. Здивований вираз обличчя головуючої на засіданні американки Ніккі Гейлі, яка слухала виступ росіянина у перекладі на англійську мову, надовго залишиться у пам'яті присутніх і відвідувачів порталу YouTube.
Кар'єра дипломата Сафронкова
"Вам не подобався Віталій Чуркін? Ось Вам Сафронков!", - оголосила Смоленська площа (а насправді Кремль) усьому світу. Чому тихий та інтелігентний керівник Сафронкова, виконувач обов'язків постійного представника Російської Федерації при ООН Петро Іллічов не приїхав на таке важливе засідання, ми не знаємо. У структурі МЗС ранг Сафронкова - надзвичайний і повноважний посланник другого класу. Він є одним з декількох заступників Іллічова і не став би влаштовувати шоу в Радбезі без вказівок з Москви. Вони були ймовірно такими: "Максимально різко відповісти критикам Асада!" Сафронов відповів, як вмів.
"Тикання" в адресу Рікфорта - це звичайно ж імпровізація. Але непогано розрахована. Фірмовий стиль Володимира Путіна ("мочити в сортирі", "замучитесь пилюку ковтати" і т.п.) згодом запозичив глава МЗС Сергій Лавров, доповнивши його лайкою ("дебіли") та жартами на межі фолу на адресу держсекретаря США ("мені мама теж забороняла з хлопчиками танцювати"). У суворій ієрархічній системі дипломатичного відомства - це сигнал підлеглим: так висловлюватися можна й потрібно.
І ось спадкоємці колись педантичних і стриманих "дипломатів ленінської школи" тепер масово змагаються у володінні вуличною мовою. Хамство заступника виконуючого обов'язки - насправді, чудово розрахований кар'єрний хід.
Від фарсу до трагедії
Декілька хвилин всесвітньої слави Володимира Сафронкова підтвердили те, про що раніше можна було лише здогадуватися. Російська дипломатія зазнала краху. У неї не лишилося більше аргументів, окрім хамства та погроз. Офіційна Росія в черговий раз використала своє право вето, щоб заблокувати резолюцію з критикою режиму Асада. Проте цього разу її підтримав лише ліворадикальний режим Болівії. Зазвичай солідарний з Москвою Пекін цього разу утримався, щоб не псувати враження від успішного візиту лідера КНР Сі Цзиньпіна до президента США Дональда Трампа.
Союзник Росії Казахстан також утримався. Інший партнер Москви - іранський президент Хассан Рухані ледве не на наступний день після телефонної розмови з російським колегою щодо неприпустимості американських бомбардувань у Сирії виступив із заявою: мовляв, бомбардування - це, звичайно, недобре, але і Башару Асаду варто було б активно сприяти політичному врегулюванню і проводити демократичні реформи. У перекладі з мови перської дипломатії це означає: "Пане Трамп! Ми - хороші і конструктивно налаштовані. Це все росіяни винні. А нас, будь ласка, не чіпайте!".
Росія опинилася в заручниках у Асада, якого неможливо кинути, що б він не накоїв. Міністерство закордонних справ, відповідно, перетворилося на заручника Кремля, одержимого боротьбою із загрозою "кольорових революцій" і вбачає в будь-якому компромісі фатальну слабкість. А сам Кремль - давно заручник виплеканої державною пропагандою громадської думки, в очах якої влада повинна за всяку ціну виглядати переможницею над зовнішніми ворогами. Російська дипломатія відстоює інтереси не Росії, а її правлячої верхівки. Володимир Сафронков 12 квітня 2017 року в Нью-Йорку довів це всьому світу.
Автор: Костянтин Еггерт - російський журналіст, ведучий програми телеканалу "Дождь". Автор щотижневої колонки на DW.