На полі бою - взаємні обвинувачення: українське військове керівництво стверджує, що причиною бойових дій у вівторок була спроба проросійських сепаратистів перетнути лінію фронту; натомість васали Москви у Східній Україні кажуть, що атакували українські військові. І хоча з абсолютною упевненістю вірити не можна нікому, досвід останніх років демонструє, що українська сторона набагато більше заслуховує на довіру, ніж так звані "народні республіки", що існують з ласки Кремля. Це так хоча б уже тому, що українська влада у своїй країні має справу з вільними ЗМІ, які б дуже швидко викрили її відверту брехню. Тоді як доступ до території сепаратистів отримують практично самі лише услужні пропагандисти.
До цього додається й те, що Москва зараз намагається якомога більше підняти ціну того, аби наступна зустріч на найвищому рівні в "нормандському форматі", запланована на квітень у Берліні, дійсно відбулася. Так само, як і перед такою ж зустріччю у грудні 2019 року в Парижі, російська влада висуває умови для участі в ній президента РФ Володимира Путіна - у формі односторонніх поступок з боку України. Тоді це була згода на так звану "формулу Штайнмаєра", зараз це вимога прямих переговорів між Києвом та маріонетками Москви. Поки український президент Володимир Зеленський докладає великих дипломатичних зусиль задля завершення війни, Кремль не демонструє у цьому великої зацікавленості. Це принаймні дає відповідь на питання, кому вигідні бойові дії.
Автор: Райнгард Фезер, оглядач Frankfurter Allgemeine Zeitung
Без права перевидання. © Frankfurter Allgemeine Zeitung GmbH, Франкфурт-на-Майні.
Сайт газети Frankfurter Allgemeine Zeitung
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.