Петро Порошенко вніс на розгляд українського парламенту проект конституційної реформи, який передбачає заходи з децентралізації влади. У випадку його ухвалення вчитися жити по-новому доведеться не лише регіонам, але й центральній владі.
Багатостраждальна конституція
Петро Порошенко - перший український президент, який виступив не за розширення власних повноважень та повноважень центральної влади загалом, а, навпаки, за їх делегування на місця. Практично всі попередники Порошенка боролись з парламентом за контроль над державною машиною. Кожен з них намагався написати Конституцію під себе. Так було й з двома Леонідами - Кравчуком і Кучмою, і з Віктором Януковичем. Винятком можна назвати лише Віктора Ющенка, чиї президентські повноваження були спеціально звужені командою Кучми під час "помаранчевої революції" 2004 року.
Але давайте по-порядку. Першим за Конституцію зразка 1996 року взявся Кучма. В 2000 році він пропонував змінити Основний закон шляхом референдуму, але результати волевиявлення так і не були впроваджені. Через чотири роки його команді вдалося провести через парламент зміни, згідно з якими Україна перетворилась з президентської у парламентсько-президентську республіку. Після приходу до влади Януковича Конституційний суд знову повернув Україну до Конституції 1996 року. А під час "Євромайдану" парламент проголосував за повернення до парламентсько-президентської форми правління.
Петро Порошенко заявив про намір провести конституційну реформу практично відразу після приходу до влади. Утім, спочатку були внесені поправки, які визначали відміну чи обмеження недоторканості народних депутатів і суддів. Тепер справа дійшла до децентралізації.
Влада радам
Згідно з заявленим Порошенком планом, реформа передбачає передачу повноважень від центра місцевим органам самоуправління - обраним радам та їх виконкомам. Саме вони будуть визначати і політику і економіку на місцевому рівні. У випадку ухвалення поправок в Україні буде "демонтована" існуюча досі система обласних і районних адміністрацій. Саме через ці структури уряд і президент управляли регіонами. Після реформи главу держави та кабмін на місцях будуть представляти префекти. Вони виконуватимуть наглядові функції з правом призупинення рішення, які суперечать Конституції.
Що отримає президент Порошенко після цих змін? Нову систему управління державою. Влада рад мала б зруйнувати існуючий диктат центру щодо регіонів. А, відповідно, послабити вплив президента. Які загрози після такого перерозподілу влади? Передусім, постає небезпека створення окремих князівств, де першу скрипку у регіонах гратимуть місцеві бізнесмени та представники нинішньої політичної еліти регіону. Саме вони, напевно, стануть основними "акціонерами" в місцевих радах.
Диявол ховається у деталях
Політичні скептики в Україні впевнені, що нинішні зміни до Конституції - спроба надати особливий статус самопроголошеним "ДНР" та "ЛНР". Мовляв, диявол ховається у деталях. І саме в цих деталях й полягає сутність запропонованих змін. І вони, скоріше за все, стануть предметом гарячих дискусій у Верховній Раді.
Петро Порошенко не погоджується з твердженням про те, що в оновленій Конституції самопроголошені "ДНР" та "ЛНР" отримають особливий статус. Президент нині, як і раніше, запевняє: ніхто спеціально під них не буде ухвалювати зміни в основний закон, для цього існує окремий закон - про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донбасу. Хоч нинішні керівники самопроголошених республік наполягають на тому, щоб Київ прийняв саме їхні поправки до Конституції.
Події в Криму та на Донбасі продемонстрували, що місцеві органи самоуправління можуть стати "троянським конем" для унітарності української держави. Для центру було й залишається відкритим одне важливе питання: як при розширенні повноважень на місцевому рівні уникнути сепаратистських настроїв. Так, зміни передбачають розпуск з боку президента тих рад, які будуть ухвалювати сепаратистські рішення. Але чи вистачить у центра сили, аби втримати ситуацію на місцях - під питанням.
Адже й у випадку з Кримом офіційний Київ мав змогу діяти жорстко щодо Верховної Ради автономії, яка ухвалила рішення про відділення від України. Але це не допомогло побороти сепаратистські настрої на півострові.