Коментар: Добре продумана критика НАТО
Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр в опублікованому на вихідних інтерв'ю виступив із протестом проти "брязкоту зброєю та бойових закликів" НАТО у Східній Європі. Несподівано різкий вибір слів від Німеччини, яка є членом Альянсу. Заяви Штайнмаєра викликали в Росії хвилю схвалення, а в Німеччині - шквал обурення передовсім серед партнерів по коаліції в лавах Християнсько-демократичного союзу/Християнсько-соціального союзу. Двоїста реакція відповідає двоїстій ролі Штайнмаєра - з одного боку він висловлювався як керівник німецької дипломатії, з іншого боку як провідний політик своєї Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН).
Своєю критикою на адресу НАТО Штайнмаєр дошкуляє союзникам з країн Балтії та Польщі. Ці країни вважають, що перебувають під загрозою через агресивну політику Росії, що триває вже кілька років, і на тлі цього вимагали більш активних дій з боку НАТО. Масштабні військові маневри "Анаконда-16", які відбувалися минулого тижня і яких торкнулися висловлювання Штайнмаєра про "брязкіт зброєю", були істотно збільшені на недвозначне прохання Польщі - у них брали участь і німецькі військовослужбовці.
Сигнал насамперед Москві
Те, що Штайнмаєр показав себе саме так, слід розуміти насамперед як заклик до Росії проводити переговори. Адже Росія потрібна Штайнмаєру, аби знайти рішення для цілої низки міжнародних криз. У статті для видання Bild am Sonntag німецький урядовець згадує конструктивну роль Росії в досягненні угоди щодо ядерної програми Ірану та визначальний вплив Росії на Сирію. Утім, центральне місце для міністра закордонних справ Німеччини посідають перемовини про врегулювання збройного конфлікту на Донбасі.
Так званий мінський процес, у якому також беруть участь Франція, Росія та Україна, загруз. Запровадженні Євросоюзом санкції щодо Росії лишаються у силі, аж поки мінський процес не завершиться позитивно, тож цього тижня їхню дію мають офіційно подовжити. Утім, питання санкцій дуже суперечливе серед глав держав та урядів ЄС. Врешті, Штайнмаєр запропонував компроміс - поетапне скасування санкцій паралельно з успіхами на шляху втілення мінського процесу. Але для цього Росії слід зробити відповідні кроки.
Для соціал-демократа Штайнмаєра відкриті канали переговорів у напрямку Москви належать до само собою зрозумілих у політичному сенсі речей. Віллі Брандт, який упродовж багатьох років очолював Соціал-демократичну партію Німеччини, із 1969 по 1974 роки на посаді канцлера за допомогою своєї "східної політики" пішов на зближення з Радянським Союзом і домігся у такий спосіб зменшення напруги в "холодній війні". Натомість християнські демократи (ХДС) федеральної канцлерки Анґели Меркель переважно схиляються до традиції перебування у військовій боєготовності та чіткого розмежування, щоб так відповісти на загрози зі Сходу. Тож не дивно, коли чимало політиків з табору ХДС закидають Штайнмаєру, що він підриває політику спільного уряду ХДС та СДПН.
Однак нині такі розбіжності соціал-демократи виокремлюють часто й залюбки, адже приблизно через рік у Німеччині обиратимуть новий федеральний уряд. Через це СДПН намагається сильніше виділитися як самостійна партія на тлі коаліційного уряду. Поляризуючі заяви Штайнмаєра слід розуміти і в цьому ключі.