Той, хто хоче знати, як йдеться Соціал-демократичній партії Німеччини (СДПН), повинен лише глянути на Мартіна Шульца (Martin Schulz). Лідер соціал-демократів став своєю власною тінню. Майже годину тривала його промова на позачерговому з'їзді партії у Бонні. Година, впродовж якої не виникало ані оптимізму, ані ентузіазму. Ані в самого Шульца, ані в 600 делегатів з'їзду. Шульц опинився у доволі скрутному становищі. Людина, яка майже рік тому перейняла керівництво партією як провісник надії, яка привела партію до давно забутого нею почуття блаженства й захвату, виснажилась і знесилилась.
У зовсім іншому стані перебувають члени молодіжної організації соціал-демократів, які за допомогою свого "повстання гномів" - як жартували деякі високопоставлені партійні функціонери - хотіли неодмінно перешкодити появі нової "великої коаліції". У Бонні стало зрозуміло, скільки "товаришів" перебувають на їхньому боці. Лише 56 відсотків делегатів підтримали рекомендації партійного керівництва, тоді як близько 44 відсотків проголосували проти. Для молодих соціал-демократів і противників "великої коаліції" це стимул створити відповідний настрій в середовищі партійних низів. Зрештою, проголосувати за коаліційну угоду, яку СДПН обговорюватиме з блоком ХДС/ХСС, повинні 450 тисяч членів партії.
Андреа Налес - кращий лідер для СДПН?
Для партії та, перш за все, для її керівництва це не обіцяє нічого доброго. Уже сьогодні помітний розкол у СДПН, який в подальшому ще більше поглиблюватиметься. Всередині партії відбувається протистояння двох фронтів, що мають різні концепції. У обох сторін досить сильних аргументів. Однак і ризикують вони чимало. Новий коаліційний уряд з ХДС/ХСС у підсумку може призвести до такого ж послаблення позицій СДПН, як і у випадку нових парламентських виборів. Доброго для партії рішення не видно. І для СДПН це практично нерозв'язна дилема.
Чи може Мартін Шульц вивести соціал-демократів з найглибшої в партійній історії кризи - велике питання. Довірити цей шлях можна було б Андреї Налес (Andrea Nahles). Під час позачергового партійного з'їзду глава фракції СДПН у Бундестазі продемонструвала саме ту пристрасть, силу і волю, які безуспішно шукали в Шульці. Те, що і як вона говорила, вочевидь заторкнуло делегатів. І хто знає, можливо, своєю обіцянкою "торгуватися до останньої можливості" вона в останній момент змогла привернути на свій бік тих, хто сумнівається?
Вибір між чумою і холерою
А тих, хто сумнівається, серед делегатів було достатньо. Противники "великої коаліції" - зазвичай переконані люди, вони мають непохитну думку. Однак, у принципі, "велика коаліція" настільки непопулярна в СДПН, що, ймовірно, немає нікого, хто б проголосував за неї беззастережно і з чистим сумлінням. Ті, хто говорить "так", робить це лише тому, що вважає "ні" ще гіршим вибором. Тож і для пересічних членів партії це в кінцевому підсумку виявиться вибором між чумою і холерою.
І як збирається правити настільки розколота партія? партія, у якій недовіра партійних мас керівництву набуває майже гротескних форм. "Ті, хто внизу" проти "тих, хто нагорі" - ще одна лінія протистояння в партії. Як така СДПН може мотивувати громадян проголосувати за неї на виборах?
Соціал-демократи, які в останні роки стільки втратили, тепер повинні бути значно уважнішими. Поки що ж вони виглядають просто "нещасними". Якщо ж вони не зможуть змінити курс, оновитися, то можуть стати настільки непривабливими в очах виборців, що СДПН внаслідок цього втратить будь-який сенс.
Коментар на сайті Deutsche Welle є особистою думкою автора, яка може не збігатися з думкою окремих журналістів і не є позицією DW загалом.