Це назрівало вже давно. Нині ж глибокий розкол у трансатлантичних відносинах проявився так відкрито, як ніколи раніше. Репліка держсекретаря США Майка Помпео у відповідь на промову президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра (Frank-Walter Steinmeier) на відкритті Мюнхенської конференції з безпеки показала: Європа - принаймні Берлін чи навіть більшою мірою Париж - як ніколи далекі від Вашингтона.
Китай як образ ворога
Надзвичайно велика для року президентських виборів у США американська делегація на Мюнхенській конференції доклала всіх зусиль, аби скоротити трансатлантичний розрив, при цьому явно дистанціюючись від адміністрації Дональда Трампа. Однак і Білий дім, і Конгрес США єдині у тому, що Китай - це новий образ ворога. Схоже, існує надія, що перед обличчям цієї загрози європейці й американці все ж таки зможуть знову згадати про те, що між ними спільного.
У будь-якому разі, на Мюнхенській конференції з безпеки навряд чи була хоча б одна дискусія, під час якої американська сторона не зачіпала б питання майбутнього оновлення інфраструктури для мобільного зв'язку 5G. Включно із наполегливими застереженнями щодо залучення до цього процесу китайського телекомунікаційного концерну Huawei. Та попри усю обґрунтованість попереджень, ці постійні звинувачення на адресу Huawei викликають радше відторгнення.
Одне можна сказати напевно - повернення у радісні часи тісної трансатлантичної дружби вже не буде. Хоча б на рівні риторики європейці прокинулися. Багато розмов ведеться про стратегічно суверенну політичну потугу Європи. Від Німеччини вимагають знову вивчити мову влади, яку президент Франції Еммануель Макрон, здається, вже освоїв.
Французьке бачення набирає бали
Що стосується трансатлантичних відносин, то тут вимальовуються три основні позиції. Перша - французьке бачення європейської незалежності. Також - передусім у Східній Європі - панує позиція щодо необхідності збереження максимально тісних зв'язків із Вашингтоном за будь-яких обставин. І третя - невизначеність між цими двома полюсами, яку можна побачити у Німеччині.
Проте вже зараз можна з деякою упевненістю передбачити - якщо Дональд Трамп у листопаді буде переобраний главою Білого дому ще на чотири роки, французький табір швидко отримає нових прихильників. Зокрема і в Берліні.
Нова динаміка європейських дебатів
Виступ французького президента Макрона, судячи з усього, і справді став кульмінацією Мюнхенської конференції. Макрон вносить неймовірну динаміку в європейську дискусію. Він натхненно бореться за європейську самобутність. Він прагне спільної зовнішньої та оборонної політики. І навіть якщо це не спрацює для всіх 27 членів, що залишилися у складі ЄС після Brexit, то нехай це вийде хоча б у тих, хто, як і Париж, хоче створити дієздатну Європу з огляду на неодноразово згадуване на конференції "суперництво великих держав".
Макрон приходить до висновку, що одних тільки амбіцій для реального світу недостатньо. Необхідно бути спроможними до дій. На словах реакція німецької сторони була переважно схвальною. Та чи вийде перейти від цього до реальних дій, покаже час.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.