Корупція в Україні: хто буде наступним Лазаренком?

Цього тижня в США почався процес над Павлом Лазаренком. П"ять років колишньому прем"єр-міністру України довелося чекати цього суду за звинуваченням у відмиванні грошей. За цей час особа Лазаренка перетворилася на символ корумпованості українських чиновників, а проблема, про яку на його прикладі стало відомо світу, загострилася. На сьогодні Павла Лазаренка засудив лише один суд. У Швейцарії його було заочно визнано винним у відмиванні грошей і засуджено до позбавлення волі умовно. У США процес за схожими звинуваченнями почався 15-го березня. Натомість в Україні, де екс-прем"єра підозрюють не тільки у фінансових махінаціях, а й у замовленні вбивств, до суду справа поки не дійшла, оскільки підозрюваний перебуває за межами держави. Процес у Сполучених Штатах знову привернув увагу світу до однієї з головних проблем України та інших пострадянських держав - корупції. Зважаючи на великий обсяг сум, у розкраданні яких підозрюють Лазаренка (а це сотні мільйонів доларів), його називали "головним корупціонером" України. Втім сьогодні, через п"ять років після арешту Лазаренка в США, ситуація в країні не тільки не змінилася на кращє, вона погіршилася. Принаймні, такого висновку дійшли експепрти міжнародної організації "Трансперенсі інтернешнл", що вивичає проблему корупції в різних країнах світу і щороку публікує "індекс корупції". Говорить Міклош Маршал, регіональний директор організації по країнах Європи та Центральної Азії: "Україна - це одна з найбільш корумпованих країн світу. Наприклад, минулого року серед 133 країн світу Україна посіла 106 місце. Її рейтинг був 2,3 за шкалою від десяти до нуля, де десять означає "чиста країна", а нуль - найбільш корумпована. Гірше те, що тенденція вказує вниз. Три, чотири, п"ять років тому рейтинг України був кращим. Тоді вона мала кращі показники, ніж, наприклад, Росія. Тепер Росія сприймається в світі як дещо менш корумпована країна, ніж Україна. Навіть Казахстан та деякі інші пострадянські країни мають кращі позиції, ніж Україна". Маршал називає Україну "країною втрачених можливостей", згадуючи оптимістичні оцінки її потенціалу західними експертами на початку 1990-х років. Однак українці лише на словах виявилися прихильниками демократії, а на ділі встановили фактично авторитарний режим, констатує експерт. Він не виключає, що історія Лазаренка - корупція в дуже великому масштабі - може повторитися. Такої ж думки дотримуються і деякі оглядачі в Києві, наприклад, президент Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Анатолій Гриценко: "Зараз відбувається остаточний переділ або оволодіння тим майном, яке колись було державним. Ті приватизаційні кроки, які робляться, далеко не в усіх випадках прозорі. І ми знаємо, що за нинішньої політичної системи жодне економічне рішення не приймається без благословення з найвищого рівня. Тому я не виключаю, шо колись це таємне стане явним". Говорячи про можливі наслідки процесу над Лазаренком для внутрішньої політики в Україні, Гриценко звернув увагу на два моменти: "Перший напрям - це подальша компрометація фігури Юлії Тимошенко, особливо якщо вона об"єднає свої зусилля з Морозом, або принаймні з Ющенком. Тобто буде масована кампанія в засобах масової інформації, де буде тісно ув"язуватися через "ЄЕСУ" фігура Лазаренка й фігура Тимошенко. Другий напрям впливу - зворотній за своєю суттю. Якщо в ході слухань справи Лазаренка будуть оприлюднені матеріали, які становлять загрозу або для президента Кучми, або для його оточення, особливо, якщо будуть використані плівки Мельниченка, тоді ця інформація може слугувати певним чинником стримування владних структур і чинником страху, оскільки буде відчуття, що не всі вони зможуть вільно подорожувати світом". Про внутрішньополітичну ситуацію в Україні згадує і експерт "Трансперенсі інтернешнл" Міклош Маршал: "Сподіваюся, що керівництво може вчитися на уроках інших країн. Багато диктаторів та авторитарних правителів були усунуті від влади шляхом народних протестів саме через корупцію. Достатньо поглянути на Грузію, деякі латиноамериканські чи азіатські країни... На мою думку, в першу чергу їм треба провести відкриті та чесні президентські вибори, які б дозволили відверту супільну дискусію про майбутнє України". Роман Гончаренко