Криза по-азіатськи
19 лютого 2009 р.
Саме тоді, коли представниця найбільш економічно розвиненої країни світу Гілларі Клінтон розпочала свій перший офіційний візит до Японії, другої за розвитком економіки країни, міністр економіки Японії Каору Йосано оприлюднив погані новини. Японія опинилась в найжахливішій кризі з часів другої світової війни. Внутрішній валовий продукт знизився з жовтня по грудень на 3,3 відсотка порівняно з попереднім кварталом.
Скорочення експорту гальмує Азію
Японська економіка, як і німецька, напряму залежить від експорту. А він зазнав різкого скорочення. Найбільш популярні експортні товари з Японії – автомобілі і електроніка - нині нагромаджуються на складах концернів, як, приміром, Toyota чи Panasonic. В інших країнах Азії відбувається те саме: в Китаї, у Південній Кореї, Тайвані, Гонконгу чи Сингапурі різко скорочуються обсяги експорту. Причому саме азіатські країни з перехідною економікою були в останні десять років локомотивами світового економічного зростання. У Азії воно відбувалося вдвічі швидше, ніж у інших країнах.
Основою швидкого зростання був експорт. Це стосувалося передусім Китаю. В останні 20 років показники тут сягали дворозрядних чисел. Сьогодні у «світової фабрики» проблеми з реалізацією продуктів, каже Доріс Фішер, експерт з Китаю при Німецькому інституті розвитку: «Криза зачепила безпосередньо імпортні та експортні структури Китаю. Експорт Китаю спрямований в основному до промислових країн. А в даний момент, коли попит в промислових країнах знизився, це відбилося на економічних показниках. Це призвело до того, що вже зараз закрилися підприємства і зросло безробіття. Потім це, ймовірно, спричинить соціальні проблеми, тому що стабільність політичної системи загалом залежить від економічних успіхів.»
Китай не рятуватиме світову економіку
За офіційними даними, внаслідок кризи в Китаї без роботи залишилось близько 20 мільйонів осіб. Щоб протидіяти такому негативному розвитку, Китай розробив потужну інвестиційну програму. У наступні два роки, передусім на розвиток інфраструктури та реалізацію транспортних проектів, повинно надійти 450 мільярдів євро. Пекін також хоче пожвавити приватне споживання, особливо в селах. Північний Китай переживає в даний момент страшну посуху, частина урожаю може бути втрачена. Щоправда, у Китаю є величезні валютні резерви. Вони становлять два трильйони американських доларів - це більше, ніж у будь-якій іншій країні світу. Професор Ебергард Зандшнайдер з Німецького товариства зовнішньої політики застерігає від занадто великих сподівань, що Китай витягне світову економіку з кризи.
«Реальна економіка Китаю настільки постраждала від кризи, що його цікавить, передусім, стабілізація власної економіки, а також усунення таких ймовірних наслідків, як громадські заворушення чи політична нестабільність. У Китаю і вдома повно роботи. Китайці вживатимуть заходів для функціонування своїх експортних ринків у США та Європі, але це нині не основний їхній пріоритет.»