Куди рухається Україна? – німецька преса про українські вибори

Понад десяток студентів чергує цілодобово на цьому бастіоні. У своїх помаранчевих пов”язках вони чимось нагадують самураїв. (...) Помаранчевий – це колір передвиборної кампанії опозиційного лідера Віктора Ющенка, який у неділю змагатиметься за найвищу державну посаду з прем”єр-міністром Віктором Януковичем, представником східноукраїнської промислової олігархії, -

читаємо в ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ. Далі видання звертається зокрема до втручання Росії в передвиборні перегони в Україні, запитуючи:

Чи не кремлівський шеф Володимир Путін двічі за три тижні відвідував Україну, щоб додати обертів рекламному барабану Януковича? Чи не російські телеканали, які транслюються і в Україні, невпинно співають хвалебні дифірамби прем”єрові? Чи не Кремль надіслав до Києва на підтримку Януковича своїх найкращих іміджмейкерів? І чи не вплинуло все це на те, що вибори в неділю стали доленосними й вирішальними щодо того, куди далі рухатися країні – на схід чи на захід? –

запитує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ і продовжує:

Студенти у Львові переконані, що урядовий апарат має намір зробити все, щоб не дати перемогти Ющенку. Контрольовані державою мас-медіа, органи юстиції, податкові і навіть служби контролю за будівництвом – усі вони вже намагалися усялікими способами заважати опозиції. Тобто, й тут може діяти давнє гасло Сталіна, як каже один із львівських студентів: ”Важливо не те, як народ голосує. Важливо те, хто рахує голоси”. Так все й було під час першого туру виборів 31 жовтня. За офіційними результатами, Ющенко отримав майже 39,9 відсотка, а Янукович – 39,3. Втім, незалежні дослідницькі інститути визнали за результатами своїх опитувань, що насправді прозахідно налаштований лідер опозиції переміг з відривом у 8-12 відсотків. І це попри те, що державні телеканали практично не давали Ющенку можливості виступати, а натомість демонстрували його прихильників у вигляді бомжів напідпитку та панків-невігласів, –

наголошує ЗЮДДОЙЧЕ ЦАЙТУНГ.

На “західні” й ”східні” геополітичні впливи на перебіг президентських виборів в Україні звертає увагу ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ у статті ”Боротьба за Україну”:

Російський президент Путін бере активну участь у передвиборному процесі в Україні. Прем”єр-міністр Віктор Янукович, кандидат на посаду президента, отримує з Москви гроші і політтехнологів. Проте, перший тур виборів не приніс успіху Януковичу та Москві. Адже в Києві проявився так званий ”абхазький синдром”: як і в самопроголошеній республіці Абхазії, населення якої здебільшого прихильно ставиться до Росії, більшість все ж проголосувала не за того кандидата, якого бажала Москва. Навіть, ті, хто симпатизує Росії, очевидно, не схотіли, щоб за них вирішували великоросійський націоналіст Жириновський, заїжджі російські можновладці і навіть Володимир Путін.

У відповідь на закиди про неприпустимість втручання в українські справи, Росія відповідає звинуваченнями на адресу заходу, продовжує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ:

Москва запевняє, що в грі задіяні долари з Вашингтона, може навіть ”сотні тисяч”, аби привести до влади нібито ”свого агента впливу” Ющенка. (...) Недержавні громадські організації України отримують гроші не тільки від фондів США, але й від ЄС та інших країн Заходу. Але при цьому йдеться, наприклад, про підтримку свободи слова, а також громадських ініціатив, метою яких є спостереження за виборами і сприяння їхній прозорості. (...) Однак завжди, коли панівна владна еліта в Україні бачить загрозу з боку демократії, так звані ”ґранти” одразу представляються як західні втручання у внурішні справи України, а так званих ”ґрантоїдів” взагалі ледь не прирівнють до зрадників батьківщини. Навесні в Києві хотіли навіть заборонити неурядовим організаціям отримувати фінансову підтримку з-за кордону . А зараз навіть велике число західних спостерігачів за виборами пов”язують з політикою впливу заходу. Допомога для розбудови демократії ганьбиться як агресивна геополітика. Натомість згуртоване втурчання різних установ для досягнення певного результату виборів вважається зрозумілим чи навіть нормальним, - підсумовує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНГ.