Купальні традиції: від античності до сьогодення

Тепла вода, блакитне небо й сяюче сонячне проміння щоліта ваблять на пляжі мільйони людей (на фото - узбережжя Північного моря). Вода притягує людей тисячоліттями. Кожна епоха розвивала свою купальну культуру.

Ще давні римляни були фанатами купання. Численні терми користувалися популярністю. У гарячих, теплих і холодних басейнах пітніли й мерзли чоловіки та жінки - звісно, окремо одне від одного. Античні купальні ритуали слугували перш за все гігієні. Крім того, в термах зустрічалися, щоб погомоніти, відпочити та провести ділові переговори.

Після занепаду Римської імперії зникли й терми. Однак гідрофобією в часи Середньовіччя люди не страждали. У банях (на фото) вони приймали ванни, хоча церква вважала часті купання гріховними. Як і в Римі, середньовічні бані були місцем для спілкування. Іноді не без гріха: чимало любовних стосунків починалися саме там.

На збагачені мінералами лікувальні джерела від XV століття почали їздити заможні хворі, щоби пришвидшити одужання. Курортники мусили годинами просиджувати в цілющих ваннах. Смачна їжа, вишукані напої та розваги довершували їхній відпочинок. Духівництво морщило чоло, спостерігаючи за таким відпочинком.

Невдовзі затятих курортників потягло на моря. Гайліґендамм на Балтійському морі (на фото) з 1793 року став першим німецьким курортом, куди приїздили туристи з усього світу включно з російським царем. Гайліґендамм був дорогим задоволенням, тож багаті відпочивали тут серед своїх. Простий люд плавав в озерах та річках.

Поступово морські узбережжя заповнили курорти. Для жінок вважалося непристойним плавати поруч із чоловіками. Тому існували купальні на колесах, у яких гостей завозили в море, де дами могли спокійно плавати. Окрім того, в багатьох містах, де були річки, почали відкривати купальні та басейни.

Морську відпустку від початку ХХ століття могли собі дозволити дедалі більше людей. Утім, на пляжному фото з острова Узедом у Балтійському морі марно шукати жінок. Тоді вони відпочивали на пляжах окремо від чоловіків. Лише починаючи з 20-х років минулого століття, подружні пари почали всюди публічно купатися разом.

До 1900 року в багатьох містах відкрилися громадські басейни, походи в які міг собі дозволити майже кожен. Той, хто хотів заощадити, міг просто піти на озеро, як на цьому фото з берлінського озера Ваннзее. Купання було народним спортом. "Кожному німцю - купання щотижня!" - радив один дерматолог у 1870 році.

Нудисти порушили всі можливі традиції. Засмагання і купання голяка означало для них повернення до природи. У народі це іронічно називали "купанням по-шведськи". Прихильники традиційних поглядів забили на сполох, коли приблизно з 1900 року були помічені перші нудисти. Оголеність, на думку останніх, мала стати опором зайвій розніженості. Чимало нудистів були активними учасниками "правих" рухів.

Населення Німецької демократичної республіки хотіло насолоджуватися купанням не лише в рідному Балтійському морі. На відміну від західних німців, східні не могли їздити на курорти країн Західної Європи. Альтернативою для них стало озеро Балатон в Угорщині. Східні німці зазвичай приїздили туди з консервами в валізах. Інакше відпустка ставала надто витратною.

Купання нині - дуже популярний відпочинок, тож на відомих пляжах лишається обмаль місця. Якщо постаратися, можна знайти і безлюдні ділянки узбережжя, якщо вони ще не розрекламовані в ЗМІ. Або можна піти в міський басейн просто неба - у сезон відпусток вони часто майже порожні. Обирайте купальні звичаї, які вам найбільше до вподоби!